Ні, я не дуже знаю, як втішати жінок в таких ситуаціях, що казати. Говорити «Тримайся!» – ну це зовсім вже смішно, краще мовчати. Так, ми з Лідою знайомі років двадцять, і її Дмитра я прекрасно знав. Не те щоб ми прямо міцно дружили, але люди милі, товариські, я любив до них заглядати, коли бував у їхньому місті.
Вони жили в самому центрі, в старому будинку з вікнами в маленький двір. Тобто Ліда з донькою так і живуть, а Дмитро виїхав до столиці, до нової дружини.
Про те, що Діма покинув Ліду, я дізнався від наших спільних друзів. Вони ж сказали, що Ліда плаче, звичайно, але донька, якій вже чотирнадцять, поруч з мамою, «і взагалі молодець». До того ж подруги заходять чи телефонують, кажуть, що Ліда тримається, «хоча дуже шкода її, важко пережити таке в сорок три роки».
Чесно кажучи, я не міг збагнути, чому саме в сорок три важко. Мені здається, в будь-якому віці це жінку не потішить. Але неважливо.
Через рік після Дмитрового вчинку я опинився у їх містечку, набрався мужності, подзвонив Ліді: «Привіт! Я тут. Якщо зручно – можу зайти».
“Звісно! Буду надзвичайно рада!»
І ввечері я прийшов, з пляшкою італійського сухого, з букетом півоній – так, я знав, що Ліда дуже любить півонії.
Привіт, кажу, подруго!
«Ой, дякую тобі за півонії! – Ліда цьомнула мене в щоку. – Проходь. Ну тут все як і раніше…»
Насамперед я помітив, що зі стін зникли всі фотографії, де був Дмитро, у них раніше вони висіли в коридорі. Це як раз закономірно: будь-яка жінка відразу знищує «сліди» колишнього чоловіка. Ах так, ще Ліда коротко підстриглася, що їй дуже личило.
Ми сіли на кухні, почали базікати. Я навмисно не питав про Дмитра. Але Ліда заговорила сама. Як їй було важко, навіть ходила до психолога…
І тут на кухню увійшла донька: «Мам, ну досить вже скиглити і вдавати з себе нещасну розлучену! Ось ти наче типова жінка, аби поскаржитися! Давай по-чесному, га? Ти навіть спілкуєшся з цієї татової дружиною…»
Слова були дуже різкими. Я швидко глянув на Ліду. А та усміхнулася: «Доню, оце ти козуля! – повернулася до мене – Знаєш, вона має рацію. Я вже так, за звичкою…»
Вона дійсно познайомилася з новою дружиною Дмитра. Вірніше, та з нею познайомилася сама. Трохи пізніше скажу – як.
Відплакавши місяці три і сходивши всього один раз до психолога ( «Марна трата грошей!»), Ліда раптом зрозуміла: хай йому грець, це ж щастя, що вона позбулася Дмитра.
Вони лише створювали видимість благополучної сім’ї. Заради доньки, заради своїх батьків, звдавали для частих гостей.
Діма сильно пив. Чого я просто не знав.
«Пам’ятаєш, ти якось заходив до нас взимку, в лютому, приносив щось випити? – запитала Ліда. – Ми випили, і ти пішов. А Дмитро потім не просихав тиждень. Коли я пропонувала фахівця, він зчиняв лемент, що це мені потрібно лікаря. І йшов за наступною порцією пійла. І на все це милувалася наша донька. Вона взагалі росла в такій атмосфері, ну так собі дитинство ».
Стривай, кажу, а чому ти не провигнала його раніше?
«Олексію, ти смішний! Як вигнати? Куди він піде? І потім – він же щоразу говорив, що все, зав’язує. Траплялося – не тримався цілих півроку, і я вже думала – життя налагоджується. А потім знову… Ну і любила я його все-таки, знаєш, це важливо. Він же талановита людина, він же мені вірші колись писав, він своїми руками вмів багато чого. Якщо руки не тремтіли, звісно…»
А потім Дмитро зустрів Раю, незрозуміло, де і як. І почалося. Він почав їздити в столицю, обманюючи Ліду, що відрядження.
Нарешті, Рая поставила умову – Дмитро повинен вибрати. І він вибрав. І все.
«Але одного разу ця Рая мені сама подзвонила, – Ліда включила чайник різким рухом. – Сказала, що Дмитро в не просихає, що робити, вона з таким не стикалася. Їй всього тридцять, і заміжня вперше. Була зачарована Дмитром – як колись я. Так ми і почали спілкуватися».
Цікавий, кажу, сюжет. Ну вип’ємо за це! Де штопор?
Ліда похитала головою: «Ні, дякую. Я більше випивку бачити не можу, краще навіть не відкривай, з собою забери. А головне – я цій Раї надзвичайно вдячна. Вона ж позбавила мене, врятувала. Звичайно, поцупила чоловіка, підступно, зате врятувала від повільного існування поруч з Дмитром».
Так, кажу, ти прямо класно виглядаєш. Ніби ви з донькою сестри.
«Ну ось, – посміхнулася Ліда. – Мені всі кажуть. Шкода тільки, що Рая не з’явилася років на сім раніше».
Автор: Oleksiy ВЕLYAKOV.
Фото ілюстративне.
