fbpx
Столиця
Війна змінює лік часу. Так багато турбот, що не пам’ятаєш день тижня та дату на календарі. Пам’ятаєш лише, який день війни. Сьогодні 14-й. Вчора був 13-й.

У другій половині дня я згадав, що це 8 березня. Зрозуміло, що про свято не йдеться. Але наші жінки – наш тил. Вони допомагають нам перемогти. Абсолютно всі.

Ті, що кожен день виходять на роботу на підприємствах, які продовжують працювати у воєнний час.

Ті, що вирішили лишитися. І ті, що тимчасово поїхали з дітьми чи без, щоб ми, чоловіки, не переживали.

Ті, що працюють журналістами, волонтерами, лікарями, військовими – можу перераховувати безкінечно.

Абсолютно всі. Спасибі вам.

Жінки, ви вносите неоціненний, величезний внесок у перемогу. Головне, вірте у своїх чоловіків. Вони чудово справляються. Це найбільша підтримка для чоловіків.

Вчора згадав про 8 березня, якимось дивом знайшов увечері склад квітів, купив у жінки – господині маленької крамнички понад 1000 тюльпанів. Вона у величезних збитках. Але не сумує і теж налаштовує своїх чоловіків на перемогу.

Увечері спустився в метро поспілкуватися з жінками, які ночують у підземці, як у бомбосховищі. Трішки підняти настрій та бойовий дух, щоб ці тюльпани символічно нагадали про те, що ми дуже цінуємо та любимо жінок. Так, багато хто зараз на нервах, але саме зараз особливо важливо розуміти один одного. І підтримувати.

Багато балакали. Настрій у всіх бойовий. Дівчата просто розумнички. У вагоні метро привітали одну з них із днем ​​народження. Поспілкувався із дітками. Розчулило, як 8-річна дівчинка 13 днів малює дні війни, і вранці їх закреслює, мріючи, щоб якнайшвидше малювати та закреслювати цифри вже не довелося.

Війна закінчиться, і ми будуватимемо абсолютно нову Україну.

Слава Україні!

Слава українським жінкам.

Дмитро Комаров.

Фото зі сторінки автора.

You cannot copy content of this page