Він добре пам’ятає з чого усе почалось. Тоді його Маринка в декреті сиділа і подруга її на день народження до доньки запросила. Маринка своїх грошей не мала на подарунок, тож прийшла до нього. а він що. він один сім’ю годував. а на те щоб ще й подруг обдаровувати і слухати не бажав. Саме тоді Маринка і зшила оту першу ляльку на подарунок. Ох, як він сміявся.
Перед ним стояла дивне таке створіння з матерії де замість очей і обличчя було дві чорні цятки. Пам’ятає, як порадив викинути і не згадувати куди полетіло.
Проте його марина у день народження подруги одягла свої джинси і кофту звичну (а що він її ще й одягати буде, вона ж в декреті і старе можна носити, хіба ні?) і пішла на свято. Він чекав її тоді і вже готувався тріумфувати. уявляв, як вона сором’язливо ховатиме очі і більше ніколи не повторить той експеремент.
А Маринка? Маринка повернулась додому вклала малу і на цілу ніч засіла за швейну машинку. До ранку на столі уже лежало дві лялечки у куцих сарафанчиках і з косичками з ниток. Він тоді довго виговорював дружині. адже вона могла б чимось корисним зайнятись, а не оцим.
Виявилось ляльки Маринки сподобались дівчаткам. які були на святі і вони замовили їй такі ж. Їхні матері попросили зшити ще кілька на подарунки і презенти.
У Маринки з’явились свої гроші. Вона купувала якісь матерії, нитки, волоссячко і ще купу непотребу. він не раз виносив усе те на смітник і вимагав, аби вона припинила займатись незрозуміло чим. а вона повертала свої “скарби” і знову шила і строчила.
Через рік почала готуватись до якоїсь виставки. Він також на неї чекав. ну хоч там його дружині очі відкриють, ну чим вона займається. за що гроші їй платять. могла б уже і на роботу кудись піти, якщо є час ось цим займатись. А вона зробивши з сотню тих ляльок у перші два дні виставки їх і продала. Більше того, отримала купу замовлень на нові такі ж.
Він виходив із себе. По дому не раз літав отой весь мотлох, а швейна машинка летіла з вікна. Волав а вона ніби і не чула. наступного дня займалась тим же.
В кінці лютого намагався відправити її до своєї мами в село. Мама у нього жінка розумна, сказала, що швидко Маринка там забуде свої оці цяцьки. Корова свині курчата, які ляльки? А Марина узяла і за кордон подалась. Йому нічого не сказала, лиш повідомила через тиждень, що їм варто розлучитись. Усе, що з собою узяла це швейну машинку дитину і одну валізу. Все, більше нічого.
Він і досі слідкує а її життям у соціальній мережі. Усе чекає. коли ж його дружина попроситься назад, коли зрозуміє. що без нього не може. Але у маринки, як на диво усе гаразд. Вона магазин відкрила свій де продає оті свої іграшки з іншими українками. Вона проводить і публікує майстер класи і в усіх соціальних мережах у неї купа шанувальників.
А він? Він нині з мамою в селі живе, бо роботу втратив. а на нову влаштуватись не може, адже ніяк не переживе такого вчинку своєї дружини. Город, корова, свині, оця вся птиця йому уже й не мила. та ще й мама завжди чогось вимагає.
А на Миколая, саме в день його іменин прилетіло повідомлення від колишньої уже дружини Маринки: “Вітаю зі святом. здоров’я тобі і дякую. що за те, що ти зробив мене тим ким я є нині”.
Він так нічого і не зрозумів. Хотів було видалити її номер, але вирішив залишити. Можливо, вона одумається і таки попроситься назад. Все ж такі чоловіки як він – рідкісна удача.
27,12,2022
