fbpx

Він ніколи таким не був, це я вам, як мама його заявляю. Тут тільки вплив моєї невістки майбутньої, іншого пояснення я не маю. Та й ніколи б мій син раніше такого мені не сказав. Залишити мене без доходу. І чому, через кого7

Свого Ромчика я виховувала одна. Чоловік мій коли трішки за комір залива, так ставав не керованим, тому довелося розлучитися з ним, коли Ромці виповнилося 6 років. Хто жив із такою людиною, той знає, як це складно.

Тоді я не мала вибору особливого і переїхала до мами. Знаєте, після всього пережитого нам було добре втрьох. Ми ніколи не мали непорозумінь і всього нам вистачало.

А чоловік мій колишній пустився берегу остаточно. Його не стало, але хоч квартиру синові заповів. Нам було де жити і тому ми ту квартиру просто здавали.

Згодом, мама моя раптово занедужала. У неї стан був таким, що вона не могла залишатись сама і потребувала догляду. Я розрахувалася з роботи, адже була її єдиною дитиною.

На роботу я так і не вийшла, до того ж особливої ​​потреби не було. Грошей від оренди квартири вистачало нам на життя та на те, щоб дати Роману освіту.

Я взагалі все намагалася робити для сина. Мені мало потрібно. Тільки їжа, та й то я не вибаглива в цьому. А чоловіка собі іншого не шукала, думала, навіщо моєму сину вітчим, він буде зайвим вважати себе. І любов, і увагу доведеться ділити з чужою людиною.

А нині мій син таке втнув, що не знаю. як далі жити буду.

Зі своєю Іреною вони знайомі лише півроку. Зазвичай люди ще придивляються один до одного, а він так поспішає. Заявив, що його наречена сказала, що їм уже час і одружитись. А оскільки ця Ірена із села і жити зі мною не хоче, то син попросив виселити квартирантів і додав, що тепер там житиме.

Своєї думки в нього немає. 30 років уже, а поводиться, як хлопчик. Але одружитися ще до кінця не пізнавши один одного – це одне питання. А інша справа в тому. що вони обоє свідомо мене залишають без гроша. Син добре знає, що я живу на гроші квартирантів. Іншого доходу я не маю. Пенсію я не заробила. та й яка пенсія у мої 55? Але син наполягає, що квартира його і що має повне право чинити так, як захоче.

Як мені далі бути просто не можу зрозуміти. У моєму віці роботи ж не знайти, Кому потрібна така стара працівниця? Та й відвикла я. Вважай останні двадцять років себе сину присвятила, все для нього, не до роботи було.

А як тепер жити? Може підкаже хтось, як мені на сина вплинути, як врозумити і наставити на путь істинний?

10,06,2023

Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page