Якби я першою знайомилася з чоловіком, то я б так і представилася:
– Я дуже бюджетна жінка. Я настільки бюджетна, що, щоб підняти собі настрій, дивлюся на прогноз погоди. Настільки бюджетна, що подорожую по гугсмапс. Настільки бюджетна, що доношую одяг за донькою, кумою і знайомими.
Та мені здається, що я отак одразу Роману й представилася. Сказала, що якщо хоче залицятися, то все буде навпіл, бо я за чесність.
Я дуже за чесність, особливо після того, як мене покинув чоловік, розумієте. Якби він мені одразу сказав, що не хоче зі мною жити, то я б давно його забула і жила своє інше життя без нього. Але ж ні, він морочив мені голову двадцять років, завжди казав, що я трішечки не дотягую до його ідеалу і я маю постаратися, щоб його серце навіки було моїм.
І я старалася, але завжди то колір волосся трішечки не того тону, то талія трішечки заширока, то характер трішечки за впертий.
І ось він пішов до ідеальної жінки, а я не розуміла, чому він чесно мені не сказав, що давно не хоче бути зі мною? Він просто вкрав мої роки і мої можливості, тому я за абсолютну чесність.
І от я сказала Роману про чесність і він зрадів. Сказав, що радий це чути, бо я наче й не погана жінка, але отак, щоб сипати переді мною грошима, то не дотягую до його ідеалу.
Я теж йому зізналася, що вважала його не гідним себе, але потім побачила своє відображення і я не далеко від нього втекла.
Ми походили по ресторанах і кафе, були в кіно на якомусь надто мудрому фільмі, арт-хаус, я нічого не зрозуміла і чесно сказала. що більше на такі фільми не піду.
– Тоді, може, до тебе на каву?, – спитав Роман.
– Добре, я смачну каву роблю.
Прийшли до мене, я пішла на кухню готувати каву, а він чекав у вітальні. До кави у мене було лиш пісочне печиво.
Коли я це все занесла та поставила на стіл, у нього очі стали круглі.
– Я думав, ти вечерю приготуєш, покажеш, яка ти кулінарка, – пробурмотів він і у нього в животі забурчало.
– Чого ж, я б показала, яка я кулінарка, тільки от ти ще не заробив на вечерю, – знизала я плечима.
– Тобто, не заробив?
– Якби ти мені був чоловіком, то віддавав би мені зарплату і я б мала за що тебе готувати. Якби ти був моїм коханим, то й тут, можливо, я б тебе пригостила, але от зараз тобі за що готувати їсти?
– Ти жартуєш?
– Ні, у мене тут кран тече, я змішувач давно купила і думала майстра кликати, але як зробиш, то й буде тобі вечеря.
Почав чогось сопіти але погодився. Він пішов крутити шурупи, а я пішла чистити картоплю. Вирішила посмажити, бо й швидше і маю один секретик – я наприкінці додаю цибулі і так досмажую, смакота неймовірна, а які у мене солоні огірочки, такі хрумкі, що самі руки тягнуться.
Він зробив роботу і я поставила на стіл страву, їв і прицмокував, казав, що давно так смачно не вечеряв.
І отак ми почали жити разом, щоб обом було вигідно, бо має бути чесність у всьому, навіть тоді, коли хочеться прикусити язика.
А ви чесні у своїх стосунках?
Фото Ярослав Романюк
Автор Ксеня Ропота
