Я вийшла заміж вдруге. Мій перший чоловік Андрій пішов з життя дуже рано. Я залишилася одна з дочкою, на той момент їй було лише 2 роки. Ще на мені “висів” іпотечний кредит, а я перебувала у декреті. Батьків у першого чоловіка не було, а мої живуть скромно, загалом, чекати на допомогу мені не було від кого.
Але все-таки знайшлася людина, яка дуже мені допомогла і морально, і матеріально. І це був Денис, друг Андрія. Він до нас часто приходив, приносив доньки гостинці, бавився з нею. І, звичайно, ми з ним дуже зблизилися. Може, мене хтось і засуджує, що я так швидко забула чоловіка і переключилася на іншого. Але є одна народна мудрість: “Живий, думає про живих.” Та й я Андрія не забула. Я пам’ятатиму його все життя. Тим більше, у мене від нього залишилася його маленька копія.
Через рік ми з Денисом побралися. Його батьки були не надто задоволені вибором сина, їх не влаштовувало, що він одружився зі мною.
Будинок у батьків Дениса був величезним, із присадибною ділянкою. Ось він мені і запропонував жити із ними. Сказав, що так зможемо допомагати батькам. Ще запропонував здавати мою квартиру в оренду, щоби мати з неї дохід і оплатити іпотеку.
Я, недовго думаючи, прийняла пропозицію чоловіка. Ось тільки про що я тоді думала, не знаю. Мама чоловіка постійно давала мені якусь роботу, вічно ходила з незадоволеним обличчям. Город вона повністю “переписала” на мене. Я коли лягала спати, у мене перед очима постійно трава була. А Таню батьки чоловіка взагалі не сприймали, ніби її взагалі не існує в домі.
Якось я випадково почула розмову свекрухи з Денисом.
— От скажи мені, навіщо ти стільки часу витрачаєш на ту дівчинку? Вона ж тобі ніхто! Ще й витрачаєш свої гроші на неї. Краще спільну дитину виховуйте.
— Ну, мам, годі! Давай я сам розберуся.
У цьому випадку я вирішила вчинити мудро, вдала, ніби цієї розмови я не чула. Проте, висновки для себе зробила.
Коли донька перейшла до другого класу, у нас з’явився син Діма.
Синочок дуже був схожий на свого батька. Свекруха з Денисом постійно крутилися біля нього. Але мою Танюшку вони не помічали уже вдвох. Одного дня я просто не змогла мовчати, і все під чисту висловила свекрусі. Все невдоволення, що ховалося у мене всередині, виклала одне за одним. Так ось після цього випадку свекруха стала інакше поводитися в розмовах зі мною, і на мою доньку реагувати хоч почала.
Нещодавно сталося так, що Денис був вихідним у середині тижня. Він просто лежав відпочивав за телевізором. Мені зателефонували зі школи, сказали, що у Тані щось із ніжкою на фізкультурі. Я підскочила і побігла до чоловіка.
— А я що? Яке мені діло? Чому я маю свій вихідний витрачати на казна-що. Це мене не стосується, зрештою.
Я дуже швидко зібралася разом із сином. Пішла до сусіда, він працював у таксі, попросила його відвезти мене до стаціонару.
Я зітхнула з полегшенням, коли спеціаліст сказав, що у Тані все добре, даремно лиш тривожились і відправив нас додому.
Але тільки ми вирушили додому до моїх батьків, на якийсь час. Я зателефонувала до своїх квартирантів, попросила їх звільнити квартиру протягом тижня.
Надвечір дзвонить Денис, запитав, де я застрягла із сином. Я йому дала чітку відповідь:
— До вашої хати, я більше не повернуся! У мене є двоє дітей, і я їх дуже люблю. І якщо ти перестанеш робити між ними різницю, то теж зможеш жити разом із нами, але тільки у моїй квартирі.
У відповідь він нічого не сказав, просто поклав слухавку. Яке він прийме рішення я поки не знаю. Але точно впевнена, що краще я якось одна впораюся з вихованням дітей, ніж житиму з таким чоловіком.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
