— Він зовсім не такий, як наші Українці. – нахвалювала подруга Антоніо. – Уважний, галантний, побачення лиш в опері, ресторані або театрі. Куди нашим братись За матеріалами Волинська Газета
Юля вже п’ятнадцятий рік на заробітках. Поїхала не від гарної долі: чоловік покинув, треба було підіймати доню. Було не легко. В Україні Юлія Володимирівна завуч, шанована людина. В Італії ж куховарка, прибиральниця, доглядальниця. Але доки ми з подругами рахували копійки до зарплатні, Юля придбала житло, авто. Возила батьків і доньку щороку на відпочинок. Підготовлено творчим колективом intermarium.news
В один з її приїздів ми дізнались про Антоніо. Юлія його ледь не боготворила: уважний, красивий, розумний. Побачення лишень в операх театрах. або дорогих ресторанах. НУ чим не казковий принц.
З Антоніо Юля зустрічалась більше п’яти років. Але ні заміж, ні навіть жити до себе він подругу не кликав
— Не розумію що не так, – дивувалась подруга. – Я заручена, коханка, чи так, на підхваті. Мені вже набридла ця вічна романтика на відстані.
Кілька років тому Юлькина донька виходила заміж. « Хоч у них все визначилось! » раділа подруга. Після пишної забави у нас Юля з молодими поїхала на батьківщину молодого.
А вже через два тижні Юлія нас здивувала « Виходжу заміж дівчата». « Невже Антоніо приїхав і зробив пропозицію».
Як виявилось, ні. Зустріла свого судженого Юлія в потязі. Андрій зачарував її з першого ж погляду. додому вони повернулись уже вдвох.
Ні до якої Італії Юля не повернулась. Вийшла заміж повернулась працювати в рідну школу. Андрій на заздрість всім прекрасний чоловік, Юліну дочку любить, ніби власну дитину.
Антоніо новину прийняв дуже спокійно, привітав і більше не телефонував. От тобі і доля, знайде навіть у потязі.
Підготовлено творчим колективом intermarium.news
Фото ілюстративне firestock.ru
