По-перше, черевики. Так-так, саме величезні чорні черевики сорок п’ятого розміру. Зять ніяк не спроможеться обережно покласти їх у шафку, а залишає, як-небудь, прямо біля дверей. По-друге, він забуває закривати тюбик із зубною пастою і залишає за собою немиті чашки. А Віра Петрівна готує на всіх, пере, прибирає, і хоч би хтось їй сказав дякую!
Вона стримувалася, але одного разу, не витримала, зайшла вранці до них у кімнату і стала свідком деякої сцени. Після цього зять майже тиждень з нею не розмовляв, причому Віра Петрівна, підслуховуючи під дверима, зрозуміла, що молоді розмовляють між собою. Це її начебто розхвилювало, а в серці причаїлася тиха радість:
«Як вона мене любить, «дівчинка» моя, як за мене заступається!». Але потім молоді помирилися, їхні стосунки налагодилися, а вона з подивом виявила, що їх кімната закрита на ключ.
«Я цього зятюню покладу на місце зараз, або ніколи!» — подумала Віра Петрівна і, коли прийшла з роботи донька, влаштувала грандіозний спектакль. Але Ларочка — її завжди слухняна дитина, раптом зблідла і обурено прошепотіла:
— Не лізь в наше життя, мамо! Ти хочеш, щоб ми розлучилася?
«Так! — хотіла вигукнути Віра Петрівна. — Мрію, щоб його не було з нами поруч!». Але промовчала.
Хто ж винен? Зараз вона сидить навпроти мене, і в її очах осуд. Але ж вона не така вже й погана і, по суті, дуже самотня жінка. І дочці своїй бажає лише щастя. Але іншого. Такого, яким його бачить сама Віра Петрівна.
Втім, варіацій на цю тему можна розіграти чимало. Хтось повністю підпорядковується новому і більш сильному члену сім’ї, узявши на себе весь тягар турбот і клопотів догоджаючи зятеві, хтось, навпаки, починає диктувати свій стиль життя, а хтось усіма силами намагається підірвати його авторитет у очах доньки. До того ж, зяті частенько бувають ще тими подарунками долі: зарозумілими або, навпаки, аж занадто ввічливими. І хто винен в тому, що стосунки, як не крути, не складаються?
Тещу теж можна зрозуміти. Протягом довгих років вона була для дочки найближчою людиною на землі, але сьогодні саме ця духовна близькість так дратує зятя. А тут ще й дочка масла у вогонь підливає, постійно повторюючи «треба порадитися з мамою…». Ось вам і уражене чоловіче самолюбство! До того ж теща — пані владна, і зі своїми «принципами», то до грандіозного конфлікту в такому випадку рукою подати.
В першу чергу потрібно зрозуміти головне: протистояннч із зятем і навіть перемога не принесе ніякого задоволення ні вам, ні вашій доньці. І краще поганий мир, ніж гучна сварка. А тому краще будьмо розумними тещами — в душу без мила нашим зятям не лізьмо. Найкращим варіантом буде дотримуватися доброзичливої і дуже тонкої вивіреної дистанції.
Ви цілком маєте право щось порадити і в чомусь допомогти. Але тільки тоді, коли вас про це попросять. А після того не вимагайте подяки — все одно не дочекаєтеся.
Ні в якому разі не намагайтеся звалити на себе всі обов’язки, інакше так і будете везти цей «віз». І взагалі давайте молодим якомога більше самостійності, тактовно нагадуючи їм: «Я — поруч. І готова, якщо буде потрібно, прийти вам на допомогу!».
Вказувати доньці на недоліки чоловіка, особливо осудливим тоном — це ВЕЛИКЕ ТЕЩИНЕ ТАБУ! А якщо відчуваєте, що назріває сварка між вами і зятем, подумайте, чи така вона вже й важлива та річ, через яку ви збираєтеся сваритися. Але, якщо це для вас принципове питання, чітко поясніть свою точку зору і стійте на своєму. І не сприймайте дуже серйозно кинуті зопалу слова. А якщо сваряться дочка і чоловік — будьте нейтральні, як Швейцарія. Вони ж то потім помиряться, а ви залишитеся у числі винуватих.
І останнє. Ваше життя — це ваше життя, де може бути ще багато і любові, і цікавих поїздок, і нових поворотів. А їхнє життя — це їхнє життя.
Фото ілюстративне.
