Вісім років тому коли моя мама приїхала жити до нас у Черкаси ми з чоловіком саме купували квартиру в столиці. Думали, будемо в оренду здавати, а згодом там житиме наша донечка, коли навчатиметься. Почувши про наші плани мама почала просити впустити її туди жити разом із братом моїм, адже в столиці є більша можливість і на роботу влаштуватись і дітям брата розвиватись. Звісно, ми мали інші плани, але мамі не відмовили, хоча, як показав час – треба було.

Вісім років тому, коли мама і брат залишилася без даху над головою, ми саме купували квартиру в столиці. На той момент ми мали таку фінансову можливість, і ціни тоді впали, тож ми придбали не однокімнатну, як думали спершу, а двокімнатну. Квартиру ми донці на день народження подарували. У нас вона одна і ми все до копійки вкладаємо і її благополуччя.

Думали, що будемо житло в столиці в оренду здавати, а гроші складатимемо на купку. Поки донька навчатиметься, то буде жити у тій квартирі, а як заміж вийде і діти підуть, то мали б за накопичені кошти придбати їй більше житло. Але саме у той період до нас мама приїхала. Почувши про квартиру у столиці вона попросилась жити туди разом із братом. Мова була про те, що вони будуть складати гроші собі на дім в селі під столицею економлячи на оренді.

Ми не ставили матері жодних умов і не говорили, що вони повинні були нам щось. Просто віддали їм ключі і лиш просили скидати нам квитанції про сплату комунальних щомісяця. За цей час ми приїздили неодноразово до них на “гостину”. Брат працював, як і мама з невісткою. Жили вони дружно, а діти ходили в школу, що поруч.

Цього року наша донька закінчує 11 клас. Дівчинка у нас розумна дуже і вже обрала інститут в якому навчатиметься. наша квартира якраз не далеко від того інституту, тому ми дуже задоволені цим.

— Мамо, – телефоную я у Київ. –  Донька цьогоріч уже студенткою стане. Ви як? Дім придбали? В гуртожитку я їй точно жити не дозволю.

Яким же було моє здивування, коли моя мама сказала, що радо розділить свою кімнату з онучкою на час її навчання. Тобто, не з’їдуть вони всі, а саме з маминої ласки моя донька зможе мати диванчик у власній квартирі.

Розмовляла я вже із братом і з його дружиною. Вони в один голос говорять, що нині дуже важко і вони орендувати квартиру просто не потягнуть:

— Тобто, заради того, аби твоя донька мала двокімнатні хороми ти нас усіх хочеш виставити в нікуди? – запитує у мене мама, – Рідну маму? Так я тебе виховувала. А племінникам в очі зможеш дивитись після того?

Чоловік дуже невдоволений таким поворотом подій, як і я. Він і так мені починає рахувати скільки б ми мали коштів за той час, якби квартиру здали в оренду, а тут ще й це усе.

Невже доведеться псувати стосунки з сім’єю. Ніби як і діло добре зробили, а виходить, що скрізь винні.

Як же вийти з цієї ситуації тихо і мирно.

25,02,2023

Головна картинка ілюстративна.