Вказала на двері своїй єдиній донці, яка прийшла до мене з малям на руках. Сестра не розуміє мого винку, як і мама моя, але я вважаю. що саме так повинна вчинити кожна мама, якщо бажає своїй дитині щастя.
Даша моя рік тому заміж вийшла. Якраз у листопаді і весілля зіграли, а вже вчора вона до мене прийшла з малям на руках:
— Мама. – каже ковтаючи сльози. – Ми з Костею вирішили розлучитись. я прийшла жити до тебе.
звичайно ж, я з порогу свою доньку не розвернула. Впустила в дім, все ж таки їхати до мене зі столиці години зо дві з пересадкою, нагодувала, чаєм напоїла. Дивлюсь, ніби трішки в себе прийшла донька – почала розпитувати, що та як у там у них сталось.
— Наш шлюб. – видає моя дитина. – був найбілшою помилкою в моєму житті. я навіть пояснити тобі не можу, що не так – все! Напевне, -каже, – я просто розлюбила його. ніби він і добрий і хороший, але не до душі мені.
Вона говорить. а в мене від обурення все закипає. Слухаю її і одночасно набираю сусіда:
— Колю. – говорю йому. – Тут Дашу мою з малим потрібно в місто відвезти. Виручиш?
Донька і сльози ковтнула. Дивиться на мене здивовано.
— Ти сама собі чоловіка обрала? – запитую, – Сім’ю створила, мамою стала. Чому до мене прибігла? Навчись розмовляти зі своїм чоловіком, навчись домовлятись. Люблю, не люблю… Що за садок дитячий? Хочеш бути дорослою, тоді навчись відповідати за свої вчинки. Навчись брати на себе відповідальність за їх наслідки. а не перекладай на когось. Не такий він тобі, так зумій забезпечити себе і дитя “таким”. От тоді і поговоримо.
Як було, так і поїхала моя Даша. Зять відзвонився, сказав, що повернулась і все гаразд. Донька зі мною досі не говорить, але менша сестра зятя каже, що з чоловіком вона помирилась і все в них налагодилось.
Сестра моя дізнавшись про все, дуже обурилась, як і мама моя. Мовляв, що б там не було, а дитина є дитина і обов’язок матері прийняти її в будь-якому випадку.
А я вважаю, що навпаки у цьому випадку зробила все для того, аби моя дитина була щаслива.
Чи я не права?
08,11,2022
Головна картинка ілюстративна.
