Натовп із шести-семи жінок обступив молоду дівчину з дитячим візочком і щось активно обгорював. Галя помітила їх ще здалеку, а точніше почула, вони галасували на весь двір.
Підійшовши зовсім близько, вона вловила уривки розмови.
— Серед білого дня!
— Нічого святого!
— Та щоб у неї руки повідпадали!
— Ні сорому, ні совісті!
— А ще матір’ю себе називає!
Галина протиснулася між жінками і присіла біля дівчини, яка тримаючи на руках свою крихітку, заливалася сльозами.
— Доню, що трапилося? Чим я можу тобі допомогти? — Галя приобійняла її і погладила по голові.
Решта жінок раптом замовкли. Галю у дворі недолюблювали, всілякі небилиці за її спиною вигадували і передавали з уст в уста, а все через те, що вона ніколи не падала духом і всі негаразди сприймала, мов найкращу нагороду від долі, що в підсумку так і оберталося. От місцеві жінки і вбачали в цьому щось не хороше, навіть магічне.
— Вкрали ковдрочку прямо з візочка, її моя мати зв’язала із дорогої пряжі і подарувала онучці на місяць. Вона у мене завжди внизу в кошику лежала, якщо раптом прохолодно стане. Мені потрібно було зайти у магазин, а Мар’янка взяла і заснула, я дивлюся, аж біля магазину дівчина з візочком стоїть, а в ньому теж хлопчик спить, я запитала, чи не могла б вона і за моїм візочком подивитися, бо мені не хочеться його з собою в магазин брати, а раптом донечка від шуму прокинеться. Вона із задоволенням погодилася і я швидко збігала. А коли повернулася, її син вже прокинувся і завередував, вони швидко пішли, я навіть подякувати не встигла. Поклала знизу у багажний кошик продукти і пішла далі гуляти. Раптом подув прохолодний вітер, я вирішила дістати ковдру, а її немає. Вона її вкрала, — дівчина знову розплакалася. — Адже вона дитяча, як можна було її взяти, злодійка.
На цьому дівчина закінчила свою хаотичну розповідь.
Жінки із задоволеними обличчями дивились на Галю, що мовляв на це скажеш?
— Не плач, знайдеться твоя ковдрочка, не звинувачуй нікого даремно, не бери гріх на душу, — Галя пильно подивилася на дівчину.
— Так, знайдеться, а як же! От візьме і сама прибіжить! — Жінки розсміялися.
— Та заспокойтеся, чого ж ви такі злі? — Галя піднялася і обвела поглядом присутніх жінок. Кілька секунд вони мовчки дивилися одні на одних, а потім Галина піднялася і рушила в бік свого будинку.
Аж тут повз проходив чоловік засмученої жінки і побачив всю цю картину. Всі розступилися. Він підійшов до дружини і схвильовано запитав, що сталося.
— Ковдрочку, яку мама подарувала Мар’янці, вкрали!
— Коли вкрали? Я вчора ввечері забрав її з візочка і додому заніс, подумав, що ти, як завжди, її там забула. Вона повинна лежати у коридорі на полиці. Я вранці сам її бачив. Хіба ж ти брала її з собою на прогулянку?
— Чоловік узяв дитину на руки і поцілував.
— Як заніс? — здивувалася жінка. — А я й не помітила. Яке щастя!
Вона взяла візочок і вони з чоловіком пішли додому.
Жінки були розгублені. Кожній було над чим замислитися. Так і розбрелися мовчки по своїх домівках.
Фото ілюстративне.