fbpx
Історії з життя
Вночі хтось настирливо постукав у двері. Чоловік пішов відчиняти і вже за кілька хвилин я почула, що у дім зайшла його мама. Вкрай здивована я вискочила в коридор і отетеріла. Жінка стояла не одна, а в компанії кількох величезних сумок з речами

Не так давно ми з Леонідом святкували нашу третю річницю шлюбу! Протягом останніх років ми жили у невеличкій однокімнатній квартирі, що належала моєму чоловікові й ось нещодавно до нас приїхала його мама.

Коли вночі постукали, то я вкрай здивувалась, а коли сонний чоловік повідомив, що приїхала його мама зі всіма своїми речами, то мій сон миттєво рукою зняло. Я зробила їй чай і ми сіли всі на кухні, щоб обговорити, що сталось. Вона нам розповіла, що напередодні не порозумілась зі своїм чоловіком.

Я цьому не надто здивувалась, тому що знала про любов свекра «приголубити самограю» й те, яким він ставав після цього. І ось, після 40 років спільного шлюбу з таким чоловіком, вона прийшла до нас повідомити, що переїжджає сюди, бо завтра йде подавати на розлучення.

Я була вкрай здивована такому її рішенню. Вона знала, що ми самі ледь поміщаємось тут, а у нас ще й дитина має з’явитися, тому місця четвертій дорослій людині просто не могло знайтися. Але до появи дитини ми вирішили залишити все так, як є. Свекруха спала на дивані, дивилась свої серіали та зрідка прибирала й готувала їсти.

Термін у мене був ще не дуже великий, тому я ходила на роботу й раніше, коли ще була спека, я гуляла, щоб затримати своє повернення додому, а зараз прохолодно вже, тому мушу повертатися знову у «свій» дім. Ми з чоловіком втратили можливість нормально розмовляти та займатися чим захочеться, бо тепер біля нас була постійно його мама.

Леонід радий, що мама нарешті залишила батька, тому навіть не замислюється над тим, що є якісь незручності. Я цим вкрай незадоволена, бо навряд пустила б у нашу «нірку» навіть свою маму на довге проживання, зважаючи на мій стан.

Одного разу, за вечерею, я, ніби ненароком, запитала у свекрухи, чи не сумує вона за чоловіком і чи не хоче до нього повернутися.

– Ні, зовсім не сумую! Та й з вами мені подобається жити! От з’явиться внучок, то допомагати вам буду!

Після такої відповіді свекрухи я наодинці запитала у чоловіка: «Я все розумію, але й ти мене зрозумій, що у цій маленькій квартирі ми четверо просто не помістимось! Не хочеш знайти якесь рішення цієї ситуації?”

– Розумієш, по документах ця квартира належить мамі, а та – батькові, тому навіть при розлученні вона не зможе претендувати на ще щось. Вона просто мені віддала цю квартиру й дозволила у ній жити. Я вже й тут ремонти робив і меблі сам купував, але яке це має значення, якщо я не маю на неї жодних прав? – відповів мені чоловік.

Я вперше про це почула і це мене ще більше здивувало, оскільки це означало, що свекруха завжди мала куди піти від чоловіка й могла розлучитись з ним ще після появи Леоніда, але чомусь зробила це саме зараз.

Через декілька тижнів я виходжу у декрет і тепер постійно знаходитимусь дома, що мені зовсім не подобається, бо як проводити всі ті дні, а потім три роки у компанії свекрухи – не маю найменшого поняття.

До того ж тепер вона постійно розповідає мені історії зі свого минулого і я рада б це послухати, але раз на тиждень, а не кожен день протягом кількох годин!

Я не хочу жити зі свекрухою в одному будинку, але й не знаю, як це змінити, бо помирити її зі свекром здається «місією нездійсненою». Хоча, можливо, є якісь варіанти? Але якщо і є, то чи надовго їх двох вистачить?

Можливо, стан у мене такий зараз, але подальше життя здається безрадісним. Як же нам повернути колишню свободу?

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page