Батько одружився швидко – і трьох місяців не минуло, як першу дружину в останню путь провели. Перед цим сказав десятирічній доньці, що матиме іншу маму.
Дівчинка чомусь нічого не сказала, мабуть, зрозуміла, що заперечення марні.
З’явилася в хаті мачуха, навела свої порядки: викинула мамині речі, наполягла, щоб змінили диван, кухонний гарнітур та шафу.
Батько беззаперечно підкорявся.
Дівчинка, як і раніше, ходила до школи, робила домашнє завдання, зустрічалася з подружками, тільки за мамою сумувала.
Мачуха дівчинку майже не помічала, звертала увагу, коли треба було за щось посварити: «Ти на нашій шиї сидиш, ми тебе годуємо і одягаємо, тож мовчи».
Купить зимові чобітки, обов’язково нагадає, чиї гроші витрачені.
Народився у батька та мачухи хлопчик, його оточили теплом та турботою, про дівчинку забули.
Навчалася дівчинка погано – не було інтересу до навчання. Коли поруч із тобою байдужі серця, позитивний імпульс у дитячому серці навряд чи з’явиться.
От і школа позаду, дівчинка – тепер уже дівчина, як і раніше, живе з мачухою та батьком під одним дахом.
Влаштувалася у магазин помічницею продавця, зарплата невелика – близько восьми тисяч.
Витрачати гроші за своїм бажанням не могла, мачуха забирала все до копійки, при цьому казала: “На тебе йде більше, ніж ти отримуєш”.
Життя проходило сіро і нецікаво, важко почуватися непотрібним. В день пам’яті рідної матері, сходила на могилку, гірко плакала. Вночі сон наснився, ніби мама з’явилася – молода й гарна і сказала: «Що ти, доню, в спекодній кімнаті сидиш? Форточку відкрий». Сказала і розтанула.
Думка з’явилася – непереборна, що треба щось робити. У день зарплати витягла у мачухи свою банківську картку. Спала мачуха, нічого не чула. Потім поклала у сумку документи, зібрала нечисленні речі та пішла на роботу.
Увечері вирушила до кімнати, яку орендувала. Зателефонувала батькові пізно: «Своїй дружині скажи, що я не повернуся, не можу її бачити. Прощавай, тату».
Кімнатка на другому поверсі, вікно велике – багато світла. Господиню квартири звати так само, як і маму. Допомогла дівчині – дала посуд. Зажили добре, і подобріла дівчина, навіть волосся витися стало, а ще на милих щічках рум’янець з’явився.
Друге життя знайшла – половинку свою, переїхала жити до нього. А батько так і не дізнався, що в нього народилася онука. Не треба йому знати – нехай у своїй сім’ї живе.
