fbpx
Історії з життя
Вона і раніше не подобалася моєму чоловікові, а тепер і поготів. А мені завжди говорив, що таких подруг не повинно бути поруч, але я не слухала. Не знаю, як я могла так довго бути настільки сліпою, але те, як вони привітали нас зі святами очі відкрило одразу

Вона і раніше не подобалася моєму чоловікові, а тепер і поготів. А мені завжди говорив, що таких подруг не повинно бути поруч, але я не слухала.

З Катею ми познайомилися, ще студентками, рівно 15 років тому. Тоді ми жили в гуртожитку і ділилися всім, що було. А після наші шляхи трохи розійшлися. Від бабусі мені дісталася в спадок двушка, з кар’єрою все добре складалося, зустріла чоловіка. Він у мене все сам вміє і в усьому мені завжди допомагає. Тобто зажила я добре. Їздили ми і закордон, машини купили, дітям купували все, що вони просили.

А ось у Каті з грошима було не особливо добре. Зарплата маленька. Довго не могла створити сім’ю. Влітку відпочивала лише на міському пляжі. Вийшла заміж пізно, має сина.

Ви не думайте, що я хвалюся своїми життєвими успіхами тим самим роблячи нижче у статусі подругу. Просто пишу, як було і як є. Мені не важливі статус і фінансове становище, я дружу з людьми не через це. На день народження завжди дарувала хороший подарунок Каті, який їй потрібен. Завжди допомагала, чим могла.

Катю мій чоловік ніколи не любив, але я не звертала увагу на це. Але тепер зрозуміла, що марно. Вирішили ми зустрітися першого січня. Посидіти попити чаю з чоловіками, поговорити про життя.

Цей нелегкий рік погано позначилася на нашому фінансовому становищі. Дохід став менше, але ми з чоловіком не сумуємо з цього приводу. Просто сподіваємося, що скоро важкі часи закінчаться.

Я вирішила до приходу гостей спекти шарлотку з великою кількістю яблук. Це я нам до чаю з Катею. А чоловікам нашим на додачу до пирога наробила бутербродів з шпротами і огірками. Ще фрукти на стіл поставила: мандарини, банани, виноград. А поруч вазочку з печивом і цукерками. Думала перекусимо і підемо на міську площу подивитися ялинку, тобто прогулятися.

Близько другої години прийшла Катя зі своїм чоловіком Віталієм. Ми давно вже не бачилися, лише іноді списувалися в соцмережах, хоча і живемо в одному місті. Відразу з порогу я відчула в свою сторону якесь зверхнє ставлення. Спочатку я не зрозуміла, чому так.

Я з Катею зайшла у ванну кімнату, щоб вона помила руки. І вона мені каже:

– Ти що волосся миєш звичайним Elseve? Я навіть уявити не могла, що ти будеш користуватися таким шампунем …

Мені стало від її слів дуже неприємно, але я подумала, може просто ляпнула, не думаючи. Я і правда раніше користувалася шампунем в кілька разів дорожче, ніж цей.

Чай заварила листової, сидимо п’ємо. Шарлотка ще не встигла повністю охолонути – дуже смачно! Катя знову говорить:

– Ми з Віталіком через кілька днів їдемо кататися на сноуборді. Я не вмію, але хочу навчитися! А ви як вирішили відпочити?

– Ми в цьому році по-домашньому, не до поїздок. Вирішили звозити дітей на батьківську дачу, щоб вони побули на природі. Там шашлички приготуємо, в лазні попаримось.

– До батьків на дачу? Ясно. Звичайно, складно жити в бідності. Якби я знала, то купила б вашим дітям хороших цукерок. А то ви бачу, щось “стрьомне” їсте.

Чоловік, м’яко сказати, отетерів від таких слів. Вийшов із себе руками махати давай, мало до найгіршого не дійшло. Катьку і її чоловіка виставив. У них за останній рік з грошима стало добре, напевно, це їм запаморочило голову.

На площу ми з чоловіком не пішли, адже настрій був повністю зіпсовано. Виходить, що, Катя тепер птах високого польоту. А ми для неї бідні. І смішно і прикро стало.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

You cannot copy content of this page
facebook