fbpx

— Вона мене у пансіонат відправити хоче, – схлипуючи жалілась мамина подруга, – Живе у мому домі на всьому готовому, а ще їй мало. «Там тобі сподобається, – каже, – Місце хороше, вийдеш. як нова копієчка». Я ж усе життя заради неї прожила. заміж не вийшла.

— Вона мене у пансіонат відправити хоче, – схлипуючи жалілась мамина подруга, – Живе у мому домі на всьому готовому, а ще їй мало. «Там тобі сподобається, – каже, – Місце хороше, вийдеш. як нова копієчка». Я ж усе життя заради неї прожила. заміж не вийшла.

У моєї матусі є дуже давня і хороша подруга Ніна Петрівна. Спочатку вони разом вчилися в інституті, потім ще працювали кілька років в одному інституті. Так все життя зв’язок і підтримують. І ось вчора дзвонить вона моїй мамі і, ридаючи в трубку розповідає, що дочка її вирішила сплавити в будинок для людей похилого віку.

— Уявляєш, вона мені сказала, що мені там не буде нудно. Та, як вона могла? Я їй життя присвятила, заміж не вийшла …

І ніби як питання це вже вирішене, тому що дочка оплатила три місяці перебування. Перша реакція моєї мами була закономірною: та, як вона сміє, живе в твоїй квартирі, та, що це за невдячність така? Підтримала свою подругу і порадила всіма силами чинити опір, аби дочка не сміла розпоряджатися її долею.

Мама поклала трубку і, звичайно, пішла мені доповісти про найгіршу дочку на світлі, яка хоче позбутися від рідної матері.

Так, на перший погляд – недобрий вчинок. Але я запропонувала мамі поміркувати, бо не все так однозначно.

Ніна Петрівна перенесла важку недугу три роки тому. І саме дочка була тією людиною, яка витягла її з того світу. Донька ця, між іншим, жила з родиною в іншому місті, де у неї своя квартира і робота. Так ось, вона все кинула, взяла дітей і переїхала до матері. А чоловік залишився жити один в їх квартирі.

Завдяки зусиллям доньки, мати встала на ноги, почала себе обслуговувати, але залишити її саму просто небезпечно. Чоловік дочки вже втомився жити один і хоче, щоб дружина повернулася, але без тещі. У них вкрай важкі стосунки. Ніна Петрівна, поки була здорова намагалася їх розвести, дуже доньку ревнувала. Тому дочка і переїхала до матері одна з дітьми, які тут і в школу пішли. Тобто по суті, заради матері вона розділила свою родину.

Добре чоловік у неї надійний, чекає свою кохану дружину додому. А міг би і розлучення попросити.

І ось тепер постало питання, що робити далі. Взяти з собою її вона не може, чоловік категорично проти, не пробачив тещу за її витівки. Залишити одну в квартирі – теж не варіант. По-перше, в будь-який момент їй може стати недобре, по-друге, шахраї не дрімають, можуть і квартирку відібрати під шумок. Найняти доглядальницю дорого, та й пускати чужу людину до бабусі, яка ледь рухається, просто страшно.

І, як я зрозуміла, дочка знайшла єдиний поки для себе вихід – оформити матір в пансіонат для людей похилого з медичним обслуговуванням.

Звучить, звичайно, не дуже. Нікому не побажаєш в 68 років опинитись бозна де, серед чужих людей, хай навіть з першокласним сервісом.

Моя мама живе зі мною і моєю родиною, і я не змогла б так з нею вчинити. Але і доньку Ніни Петрівни розумію: у неї сім’я.

А, як далі буде, час покаже.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

You cannot copy content of this page