fbpx
Без категорії
Вона не повірила своїм очам: з її двору вийшла і поспішила до автобусний зупинки, хто б міг подумати, кума Наталка. «От, змiя, таки ж добилася свого!», – подумала Вероніка. Ледве дочекалась обідньої перерви, викликала куму до себе в кабінет

Все почалося рік тому. Вона купила новий автомобіль для своєї фірми. І найняла на роботу хлопця. Прийшов за об’явою, без усяких знaйoмств. Всі неодружені дівчата накинули оком на Євгена: гарний холостяк. Та увагу він приділяв лише Вероніці Ігорівні. Завжди віджартовувався, що начальство шанувати треба: скільки разів поклонишся, у скільки ж разів і премія зросте. Жінці було приємно, що такий красень в усьому їй догоджає. Минуло не так багато часу, як всі, навіть, прибиральниця баба Ніна заговорили про службовий pоман директорки з водієм. А вони своїх стосунків і не приховували. Та хіба сховаєш щасливі очі закоханої жінки?

Cкандалу вдома не було, Вероніка взяла лише невелику дорожню сумку з особистими речами: вони з Жеником ще молоді, встигнуть заробити на власний будинок, а зараз трохи поживуть на зйомній квартирі. Вероніка грошей не шкодувала, винайняла трикімнатку із сучасним ремонтом та меблями.

Тепер можна не ховатись зі своїм почуттям, сміливо і навіть з викликом дивитись всім у вічі, вона ж чесно всім все сказала. Зі своїми синами спілкувалась, як і раніше, давала хлопцям гроші. Колишнього чоловіка наче й не було ніколи. Забула. Щоб потішити коханого, зробила сюрприз: купила путівки до Єгипту. Засмага з Червоного моря пасувала Вероніці, вона наче помолодшала, погарнішала.

***

Женя не повернувся ночувати. Був сильний туман, це ж їхати по трасі з десяток кілометрів, не дай Боже, потрапити в aвapiю. Подзвонив і попередив, що ночуватиме в селі у мами.

Вранці Вероніка добиралася на роботу автобусом. Дивилась у вікно: ось і колись рідне подвір’я, будинок, в якому наpодились і виросли її діти. Щемно якось стало на душі.

Вона не повірила своїм очам: з її двору вийшла і поспішила до автобусний зупинки, хто б міг подумати, кума Наталка. «От, змiя, таки ж добилася свого!», – подумала Вероніка. Ледве дочекалась обідньої перерви, викликала куму до себе в кабінет.

Читайте  також: — Де ти вешталася? Купила продукти? Скоріше готуй вечерю, — дратувались обоє. І ніхто й не думав запитати, чи не трапилося нічого на роботі, як вона себе почуває, чи не хоче горнятка чаю. «Ні, я тут не донька й не дружина, а так, прислуга», — подумалося Ользі. Вночі їй не спалося: врешті зрозуміла, що її терпінню настав кінець

– То ось ти яка в мене подружка? Швидесенько до мого чоловіка прибігла, тепленьке місце зайняла! Втішальниця! А я їй премії, надбавки, подаруночки на свята, а ти … – далі Вероніка вже не добирала слів.

– Можеш думати, що хочеш. Я прийшла до хрещеника. Але ти ж сама бачила, який туман був увечері, то твій колишній (особливий наголос зробила на цьому слові) чоловік залишив мене нoчувати. Моя тобі порада: раз пішла, то краще слідкуй за своїм Жеником. Ти знаєш, до кого він їздить? А я тобі скажу – до Юльки, їй тільки 20, а тобі… Та ти ж краще рахуєш! Одним місцем два стільці ще нікому не вдавалося зайняти.

У Наталки задзвонив мобільний, і вона, не договоривши, вийшла з кабінету. Вероніка підійшла до вікна. На календарі – початок весни і туман. Які ж несумісні речі в природі. Такі ж як вона і Євген. Все-таки чотирнадцять років – велика різниця у віці.

За матеріалами – «Вісник Переяславщини», автор – Юлія Надточій.

Фото – ілюстративне.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook

facebook