За чотири роки шлюбу чоловік ніяк не може “знайти себе”. Все займається якимось підробітками халтурами і роботами за три копійки. Там і вимог майже ніяких, але і зарплата з розряду “обійняти і плакати”. Але навіть ці копійки чоловік не несе в сімейний бюджет. У нього є витрати важливіші – дорогоцінна Галина Ігорівна.
Свекруха давно на пенсії, хоча цілком моложава і активна дама. Її невгамовну енергію б направити в мирні цілі – ціни б жінці не було. Але вона витрачає її на голосіння, як все дорого, моралізування мене і нагадування, що син у неї золотий, мені дуже пощастило. Син, можливо, золотий, а ось як чоловік він поки себе не показав.
Я два роки тому вилетіла з декрету, бо вдома іноді просто не було нічого в холодильнику. Чоловік залишився сидіти з дочкою, а я стала заробляти гроші. Звичайно, на цьому грунті у нас виникали непорозуміння, я вийшла заміж, а не одружилася, в кінці кінців. Свекруха постійно вставляла свої п’ять копійок, що синочка просто не вміє танцювати під чиюсь дудку. Він у неї справедливий і не стане мовчати якщо бачить що щось не так, от і не може на жодній роботі протриматись.
Може й так, але характер там о-г-о-г-о. Він з вищою освітою якимось менеджером на телефон не піде. Зате вищу освіта і гордість абсолютно не заважають йому працювати на чверть ставки за дві тисячі на місяць. Разом з підробітками іноді виходить п’ять, а іноді і не виходить.
Мені ж доводиться переробляти, забути про вихідні та відпустки, щоб отримувати більше, адже я тягнути сім’ю. Я пропустила вже купу свят у садочку дочки, свої і батьківські дні народження, тому що дуже націлена отримати підвищення.
На роботі взагалі думають, що я мати-одиначка, тому так і викладаюсь. Чоловік же не напружується. Чекає, коли зірки складуться сприятливим способом, щоб на нього сама вийшла ідеальна робота. А поки “ну як-небудь проживемо”. І за цих умов у нього вистачає сорому ще й майже всі свої заробітки віддавати мамі.
— Вона ж на пенсії, їй так важко. Ну як я не куплю їй новий телевізор?
Банально, просиш його сходити в магазин за продуктами, а відповідь він просить дати на них грошей. На питання, куди він подів свої, просто говорить, що щось там придбав мамі. Їй комуналку треба платити, їсти на щось, а пенсія маленька. Нам же комунальні Всесвіт закриває, а харчуємося ми повітрям, нам нічого не треба. Свекрусі, до слова, немає ще шістдесяти. Моя мама в свої шістдесят три ще цілком собі працює, хоча теж пенсіонерка.
Мене це все конкретно дістало. Грошей від чоловіка немає, але витрати на нього є – їсть він не все, до вечері обов’язково повинно бути щось м’ясне або рибне, гарнір, салат, суп теж обов’язково на бульйоні, ковбаса тільки копчена. Загалом, запити з його можливостями не сходяться зовсім. Одяг, взуття, гаджети, все купується на мої гроші. на свої він поповнює телефон і спонсорує маму. Ну, раз на місяць може купити молоко і хліб додому.
Я втомилася. Розумію, що в родині треба підтримувати один одного, у всіх бувають злети і падіння. Але це падіння триває чотири роки. Ось як за три місяці до весілля пішов з нормальної роботи, тому що “там занадто багато вимагали”, так досі це падіння триває. Кінця і краю йому не видно.
Підтримувати диванного жителя, який думає в першу чергу про свою маму, а не про свою дочку, вже набридло. Тому я дала йому місяць на пошук нормальної роботи. Якщо знайде роботу, буде приносити нормальну зарплату, то будемо думати, як жити далі. Ні – збирає речі і дме з усіма своїми перспективами до мами. Нехай вона його годує, одягає і роздуває потенціал. У мене є, про кого піклуватися.
Передрук без на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.