Колись у маленького Максима була прекрасна сім’я, де всі один одного любили і берегли. Але, на жаль, мами не стало, тато не витримавши без дружини довго спочатку почав за комір заливати, а незабаром, привів додому нову дружину.
Малюка я часто зустрічала біля під’їзду, то цукеркою пригощу, то на пиріжки дам грошей, переживати про те, що дитина голодна, не було приводу.
Я його питала про справи і Макс завжди відповідав, що все в порядку і біг гратись з друзями.
Коли я почала бігати на побачення, то додому з’являлась пізніше, ніж зазвичай. І ось одного разу, бачу, що біля під’їзду сидить Максим в легкій курточці – а на вулиці вже давно не літо, дме вітер і взагалі холодно.
На питання про те, чому він не вдома, Максим крізь сльози попросився пожити у мене. Не задаючи поки ніяких питань, я забрала дитину додому, помила і нагодувала. Максим їв так, як їдять люди, які дуже давно не голодні. Дитина швидко заснула за переглядом мультиків.
Вранці малюк розповів про те, що тато пішов за мамою, а мачуха привела у їхню квартиру свою маму і дітей від першого шлюбу. Малого там не любили і усіма силами показували це.
А вчора двері йому навіть не відчинили ввечері, коли з прогулянки повертався. Ось і сидів біля під’їзду чекаючи на диво.
Звичайно, я подумала про те, що заберу Макса до себе, але потрібно було порадитися з другом, хоча ми з ним вже і мріяли про своїх трьох дітей. Я передзвонила Павлу і він, після того, як я йому все розповіла, сам запропонував забрати Максима не роздумуючи. Коли я запитала як це буде виглядати, він сказав, що має друзів і давно хотів зробити мені пропозицію.
Максимко жив зі мною увесь той час, доки ми оформляли документи. Друзі Павла були досить таки впливовими, та й пресу залучили ми. Тож оформили опіку над Максимом хоч і довелось набігатись з документами.
Максим уже парубок. Учора приводив знайомитись зі своєю дівчиною – планують повінчатись. У нас ще двоє парубків ростуть, ми Максимку братиків подарували, як він і просив. Я дуже і дуже щаслива жінка. Все життя буду дякувати Господа за своїх чоловіків. Вони моя поміч опора і радість.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
