fbpx

Все у мене в житті було слава Богу і я те й робила, що молилася аби Бог нічого з цього не забрав. Тепер, виходить, треба віддавати і то кому – в голові не вкладається.

У мене життя склалося просто чудово – у мене чудові діти, гарний будинок і вірний чоловік. Ніколи я не ставала перед важким вибором, не було у мене ні потрясінь, ні перепон, можна сказати, що мені життя пішло легко.

Не скажу, що якихось зусиль докладала – просто жила і піклувалася про свою родину, працюю ще на роботі. Чоловік спочатку їздив на заробітки, але вже десять років як вдома працює – робить ремонти по квартирах.
Михайло вибудував для нас гарну хату, я все в ній облаштувала так, що мені душа радіє і від квітника, і від альтанки, і від охайного невеликого городу.

Діти наші добрі і слухняні, ніколи ми не мали з ними клопоту. Донька вийшла заміж і ми їй допомогли квартиру купити, тепер от син став на порі і ми вже думаємо про те, як і йому допомогти в житті.

І ось настав час. Коли син привів до нас знайомити свою наречену. Дівчина нам сподобалася, ми були раді, що наша дитина має взаємні почуття від людини, яку любить. Для мене це дуже важливо і я гадала, що й для батьків Інни теж це на першому місці.

Знайомство з батьками вирішили провести у нас, бо вже літо, хочеться посидіти в прохолодній хаті, а не їхати в запилюжене місто, там сидіти рівно на стільцях в ресторані і далі їхати додому.

– Інно, – сказали ми нареченій, – приїдь з батьками на вихідні – і відпочинете кілька днів на чистому повітрі, і ближче познайомимося.

– Добре, я спитаю чи мама згодиться, – сказала та.

Я якось на це не звернула уваги, на те, що вона про батька й не згадала, але не хотіла отак одразу з розпитуваннями.

Я й крильця курячі замаринувала, шашлик, спекла два пляцки, наробила салатів, дуже хвилювалася, щоб все смакувало. Ще прибрала в хаті, відвела кімнату сватам і Інні, освіжила і застелила все чистеньке.

Поїхав Мирон за нареченою і ось вони вже біля воріт, ми зустрічаємо… а там лиш Інна і мама її.

Михайло одразу засумував, бо вже в морозилці томилася біленька, а тут таке. Коли ж прийшлося знайомитися і сваха відкрила рота, то вже скривилися ми обоє. Жінка була моложава. Ось так скажу, бо не всі жінки, які молодяться так себе ведуть, адже сваха аж повисла на моєму чоловікові!

Дарма Михайло переживав за компанію, бо сваха Ніна веселилася за себе і чоловіка, обіймалася з моїм і все хотіла музики, бо вона хоче співати.

– А де я ще повеселюся, – казала вона, розмащуючи туш по щоках, – Я ж одна Інну ростила, одна! Чоловіка посунула давно, сама за нього і я непогано справляюся. Не подумайте, що Інна буде вам бідною родичкою, я за неї квартиру даю! Я! От ви такі багаті, все у вас до ладу – хата велика, машина, син нічого, а я, просто жінка, без чоловіка, даю за донькою квартиру! Хто так може? Га? А чоловіки що? Вони для чого? Для чого тобі, Наталко, твій чоловік? Та я бровою моргну і він буде за мною бігати і що ти тоді будеш сама робити? Хто ти без чоловіка? А я без чоловіка проживу, не те, що ти, не знатимеш куди й дітися!

Вона таке говорила, а мені аж волосся на голові ворушилося, бо я такого точно не сподівалася почути від свахи.

– А де моя кімната, свахо. Дивися, бо переплутаю ліжка! Що будеш робити тоді?, – хихотіла вона.

На наступний день вона так само залицялася до мого чоловіка, я бачила, що Інна вся аж палає, але мати від неї тільки відмахувалася і казала, що вона так від щирого серця робить, хоче з нами породичатися.

От тепер сиджу і не знаю, як мені далі бути, коли такі відвідини будуть частіші. Чому вона так поводиться?

Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.

Фото Ярослава Романюка

Автор Ксеня Ропота

You cannot copy content of this page