А як би ви відреагували на таку претензію, думаю, що так само, як і я – розсміялися б.
– Володю, ти хоч чуєш, що ти верзеш?
– Я тебе питаю, ти чому не сказала мені про це раніше?
– Володю, а навіщо? Я хотіла аби ти в повній мірі насолодився своїм станом. Як тобі відчуття? Дуже приємно?
Ось така розмова була між мною і моїм колишнім чоловіком через два роки, коли він мені вказав на двері, бо він ще молодий п’ятдесятирічний чоловік, а я, сорока п’ятирічна жінка, для нього вже не підходжу.
Про те, що у нього вже пів року роман зі своєю молодою секретаркою я здогадувалася, але нічого не могла вдіяти. Що я могла протиставити красі і молодості? Якби чоловік цінував мою любов та відданість, то би ніколи на сторону й не глянув, хіба не так?
Я це важко переживала, особливо, коли ми все ділили, з чоловіка таке перло, що я не знала з ким жила всі ці вісімнадцять років.
Ледве я те все забула, як тут мені сусідка наша телефонує, вона така, що про всіх знає, але жінка скоріше любить балакати, ніж на когось наговорити.
І каже мені:
– Людмило, тут молода дружина водить до себе якогось чоловіка, як тільки Володя їде у відрядження. Я тобі це кажу. А ти вже думай, як тим скористатися.
І я стала думати. Вернути цим чоловіка? Але для чого він вже мені здався, коли я його побачила справжнього на поділі майна?
І скажу чесно, що я зраділа, що він повторює мою долю: живе в ілюзії, що все добре, поки за його спиною таке відбувається.
Тому я зателефонувала до сусідки і попросила нічого не казати Володі про дружину.
– Сподіваюся, у тебе є план, бо я дуже любила вашу пару, дуже шкода, що та молода між вами влізла.
– Дякую,- тільки й сказала я.
А далі й моє життя закрутилося, бо я познайомилася з чудовим чоловіком і у нас все було навіть дуже серйозно. Ми їздили разом у відпустки, на вихідні до нього, я познайомила його зі своїми дітьми. Все у нас йде до спільного життя, як тут чоловік мій на порозі.
– Ти чому мені не сказала, що моя дружина за моєю спиною таке робить?
І такий обурений, знаєте, губи трясуться, то блідне, то червоніє. Ну як було не розсміятися від такої картини.
– Володю, я й забула за тебе і твою, а ти звідки знаєш, що я знаю?, – не можу й далі я стриматися.
– Сусідка розказала.
– Не витримала, – я аж заходжуся.
– Що тут смішного? Як ти могла так зі мною вчинити?
– Так, як ти вчинив зі мною, що тут не ясного?, – спокійно спитала я, а тоді й кажу: «Ти йди і не займай мій час, я й так купу років на тебе витратила аби ще й зараз думати про твої справи, замість того аби робити щось для себе. Дорослий, справишся».
Я не хочу сказати, що якби я відкрила очі на чоловіка, то б пішла раніше чи раніше зустріла коханого. Думаю, що все робиться своєчасно, головне потім не забути, хто тобі в житті руку простягнув, а хто ні.
Хіба не так?
Фото Ярослав Романюк
Автор Ксеня Ропота
