Я послухала подруг і зробила все, аби вийти заміж. Ми жили, як у казці. Можливо, було добре тільки мені, адже я дуже не хотіла залишитись сама. Він був добрим чоловіком, але не любив мене, мабуть. А вчора все розсипалось знову…
Чоловік поїхав до своєї матері у вихідні. Він не повернувся ввечері, лише надіслав прощальне повідомлення. Вибачився і сказав, що подасть на розлучення сам. На той момент я зрозуміла, що склеїти ці руїни вже не вдасться. Я залишилась одна. Молода та красива. Розлучена мама з дитиною.
Як можна було ще вчора спати в одному ліжку, а сьогодні вже все зруйнувати? Піти в нікуди, ніби давно готував план втечі. Адже я як могла оберігала сім’ю, створювала затишок і підтримувала чоловіка в найскладніші моменти.
Ілюзія? Рожеві окуляри? У мене не вкладається в голові, як можна залишити рідну людину, для якої ти був цілим життям.
Свекруха зателефонувала у понеділок. Ні, не втішити. Вона сказала, що я повинна була відпустити його давно. Сказала, що у дитини і так буде тато, а я знайду собі когось іншого. Попросила більше не турбувати її сина і не шукати з ним зустрічі. Сказала що він і так багато часу на мене витримав і не бажає більше продовжувати це.
Він повернувся до тієї дівчини з якою зустрічався до того, як ми одружились. Знаю, що вона при надії. Свекруха сказала, що дуже шкодує про те, що колись умовила сина залишити її і одружитись зі мною через те, що я була при надії.
Але ж я кохала. Я кохала його і ми створили сім’ю, я все для того зробила. як же ж мені тепер його повернути, як?
Головна картинка – pexels.
