fbpx
Історії з життя
Все закрутилося дуже швидко, і ось уже минуло більше року відтоді, як я живу в елітній квартирі в центрі Києва, та я про таке навіть і не мріяла! Він приїжджає до мене 3-4 рази на тиждень, іноді ми разом вечеряємо і навіть кілька разів літали на відпочинок, так, у нього сім’я – дружина і діти, але це мене анітрохи не засмучує

Я родом з Західної України,  два роки назад поїхала в столицю на заробітки, так як у нас знайти хорошу роботу дуже складно, точніше роботу, де нормально платять. У Києві у мене все склалося, я знайшла хорошу роботу, хай не відразу. Спочатку спробувала себе навіть в ролі офіціантки, але зрозуміла, що це не моє і пішла. А ось друга робота вже була по моїй професії, я влаштувалася працювати фармацевтом.

Ніколи б не подумала, що зможу зустріти когось на робочому місці. Для мене завжди моя робота була, як «допомога людям похилого віку», бо ж, саме вони туди і ходять найчастіше. Та й взагалі, зустріти чоловіка в Києві я теж ніяк не планувала, мені завжди здавалося, що це місто, де все купується, продається, і навіть дівчата, а всі нормальні чоловіки давно зайняті, а бути товаром я ніяк не планувала, бо в аптеці б точно не працювала.

Але сталося непередбачене… Прийшов якось чоловік, красивий, немолодий, але виглядав дуже добре, спортивна статура, доглянутий, і що найперше мені в ньому сподобалося – сила і впевненість. Він був дуже ввічливий, спочатку мені здався навіть дуже серйозним, але потім в ході розмови жартував, і навіть посміхатися. Ми говорили ні про що хвилин десять, і мені було з ним дуже цікаво. Але після ми розпрощалися, і він поїхав на своєму чорному БМВ.

Через два дні він знову з’явився у мене на роботі, приїхав за вугіллям і ще чимось там, чим дуже мене здивував, але ж всяке буває. Потім ми побачилися ще через два дні, тепер він уже приїжджав за вітамінами. Я почала здогадуватися, що щось тут не те, але кожна зустріч була реально довгоочікуваною, я відчувала, що він знову приїде, і чекала.

І ось ще через два дні наша зустріч вже була не в аптеці, а біля неї, після роботи, він чекав на мене з букетом квітів і чашкою чаю, то була осінь, як раз прохолодно. Потім ми поїхали в ресторан, повечеряли і він відвіз мене додому. Такі зустрічі стали частими, але мені це дуже подобалося, можу навіть сказати, що я закохалася в цю людину, і мені було все одно, що він старший за мене на 25 років.

Все закрутилося дуже швидко, і ось уже минуло більше року відтоді, як я живу в елітній квартирі в центрі Києва, та я про таке навіть і не мріяла! Він приїжджає до мене 3-4 рази на тиждень, іноді ми разом вечеряємо і навіть кілька разів літали на відпочинок, так, у нього сім’я – дружина і діти, але це мене анітрохи не засмучує і не турбує. Головне, що він поруч і тепер у мене зовсім інше життя. Та й я тепер зовсім інша – перш за все, зізнаюся, витрачала гроші на спідниці, сумки, туфлі, салони, ресторани – в загальному, даремно, а тепер почала відкладати, почала ходити на курси по вокалу, захотілося розвиватися, пізнавати щось нове.

Можливо хтось мене осудить, мовляв, це неправильно, але мене все влаштовує, тим більше з цим чоловіком я не заради грошей, він мені реально подобається! А мені неймовірно важлива його присутність в життя.

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page