Тоді мені здавалося, що кохання так і мине мене стороною, бо ось мені вже аж двадцять п’ять років, а я нікого не люблю, ні з ким не зустрічаюся навіть.
Тому одразу вхопилася за Сергія, за його пропозицію зустрічатися, а потім разом орендувати квартиру. Я так тоді пишалася цим, наче ось я вже доросла, по-справжньому доросла, а ви так собі, дівоньки, життя не знаєте.
У нас був спільний бюджет, їжу готував той, хто приходив раніше, могли просто накупити піци і закинути в холодильник і розморожувати на пательні. Сергій був невибагливий в побуті, свої речі доглядав сам, до мене претензій не мав. Ми були наче двоє добрих сусідів, тільки чоловік і жінка.
Зараз усміхаюся, але тоді вірила, що варто лиш мені з кимось зійтися, то мене почнуть обсідати кавалери. От є така прикмета, що як тільки один кавалер з’явиться, то далі й другий припливе.
Але минав рік і другий, а нікого біля мене, крім Сергія не було. І мені стало відверто нудно. З таким самим результатом я могла жити з подружкою і при цьому не голити ноги і не купувати постійно освіжував повітря в ванній.
І одного дня моя мрія здійснилася – я закохалася в нового співробітника. Мені подобалися, які він кидає на мене погляди. Ця гра слів. Натяки і короткі зустрічі в нього. Було навіть дуже весело ховатися від усього світу.
Потроху я почала збирати речі, щоб як тільки мій коханий Валентин запропонує мені одружитися, то я переїду до нього.
Але Валентин через місяць вже крутив роман з іншою, а я не могла нічого й сказати, адже я наче цивільна дружина…
І тут я зрозуміла, що при надії, а від кого дитина – ось питання. Сказати, що Сергієва і все життя отак прожити? Ні, ні за які гроші світу!
Я б пішла сказати Валентину, що його, але якщо не його і що тоді? Він побачить це і тоді вже Сергій мене не прийме…
– Ти маєш вчинити чесно, Інно, чесно і правильно і тоді все буде добре, – сказала я сама собі.
Я сказала Сергію, що йду від нього, бо мені треба розібратися в собі і переїхала до мами. На світ з’явилася чудова донечка і стало ясно, що вона Валентинова, така ж руденька.
Я дзвонила і писала Валентину, але той сказав, що він одружується і буде мені допомагати, тільки б я від нього відчепилася.
– Зрозумій, я хочу прожити щасливо життя заради себе, а не заради когось.
І отак я залишилася сама. Коли було геть сутужно, то гортала сторінку Сергія, де він вже в стосунках, ось одружений, ось на відпочинку… А в мене дитина в колисці і мама всім на світі невдоволена.
Ось так, я вчинила чесно і правильно, а доля мені в лице регоче.
Але нічого, втягнулася, навіть раділа тому, що купила маківник, а там маку багато – радість. Моя Алінка питала за батька, але я говорила, що він далеко, а потім сказала, що в іншій країні і я втратила з ним зв’язок.
Чи то я свою сторінку не закрила, чи мама проговорилася, але Алінка написала Сергію, мовляв, так і так, таточку, я твоя донька і пора брати участь в моєму вихованні – дай гроші на освіту.
Сергій приїхав на гарній машині, приніс всім квіти, дивився на мене тим своїм спокійним поглядом:
– Чого ти мені нічого не сказала? Я б допомагав вам…
– Сергію, давай ми разом пройдемося і поговоримо.
Він чекав мене в машині, а я переконувала своє зображення, що треба запхати чесність подалі і скористатися моментом.
– Він зараз сам! Коли ще тобі так в житті щастило?, – казала я собі, – Та й усі твоїх стосунки й близько були не такі, як з Сергієм. хто тобі ще так голови не морочив? Всі хотіли аби ти біля них увивалася, а він ні, думай нарешті трохи!
Я сіла в машині і випалила:
– Вона не твоя донька!
– Та я бачу, тільки не хотів нічого казати в квартирі.
– Що ж, тоді я піду. Рада була тебе бачити, чудово виглядаєш…
– Почекай, Інно, знаєш, я сам і ти сама, та й донька у нас… Нам колись було добре разом, що скажеш?
– Я подумаю, – відповіла я.
Наче не ввійдеш двічі в одну річку, але й самому бути теж не хочеться. Я наче знову стою перед тим вибором, що й роки назад. Тільки тепер знаю, що Сергій кращий з того, що у мене було, але чи він взагалі найкращий з того, що може мені дати життя? Що ви скажете з цього приводу, як мені бути?
Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
