fbpx

Всеньке село зо пів року гуло, коли Сергій дім розкішний збудував, а потім з Алінкою одружився. Баба Катерина спочатку зажурилася. Та як так, щоб її Алінка, та за сільського хлопця заміж пішла

З дитинства Сергій мріяв про життя в достатку. Щоб і на хліб з маслом вистачало, і на дім добротний, і діти, щоб жили при батьках. Виріс у селі. Мама на фермі працювала, одна Сергія виховувала.

Батька юнак втратив, ще будучи маленьким. Голодувати вони з мамою не голодували. Але макаронів на молоці та гречки зі смаженою цибулею Серій на все життя наївся.

Але більше, ніж про хліб з маслом, мріяв Сергій про красиве життя. Щоб як у кіно – дружина красуня зраночку йому кавусю запашну варить, а діти весело вибігають із дитячої і з радісними вигуками – мамо, тату, доброго ранку!, – біжать до нього.

А він такий у кріслі сидить – справжній глава сімейства. Як у кіно.

Ріс Сергій спритним, хоч і дрібненьким. На голову нижчий за однолітків. Проте з кожним роком роботящіший. І город матері скопає. І вдома все відремонтує, поправить. Все швиденько, і все до порядку.

Мама, дивлячись на сина, бідкалася, – тобі б, синку, у місто, вчитися треба. Але Сергій діло своє добре знав.

Сусід, дядько Василь, часто кликав Серія допомогти, всяку-всячину ремонтувати. От Сергій в нього і паяти, і столярувати навчився. І латати колеса, і машини ремонтувати. До машин у нього особливий талант був. Років у п’ятнадцять юнак почав заробляти, така-сяка, а матері підмога. Потягнулися люди до нього – руки у Сергія золоті, голова світла. Те, що у крутих автосервісах зробити не могли – Сергій запросто робив.

Після школи він гараж біля дому поставив, серйозно за ремонт взявся. Із міста навіть до нього приїжджали.

Так Сергій і на мрію заробив – машину купив, хоч і не нову. Всю перебрав, корпус відполірував – краса, краща за нову!

Якось до сусідки, баби Катерини, онука приїхала здалеку. Баба Катерина вихвалялася:

– А моя Алінка вже в університеті вчиться. Не рівня декому. А залицяльників у неї тьма-тьмуща! То про одного розкаже, то про іншого. Вибирає. Не те, що дівки наші місцеві. За будь-кого піти готові.

Мама Сергієва лише кивала, мовляв, молодець ваша Алінка. Ото бабусина радість!

Сергій тим часом дім новий задумав збудувати. Подвір’я велике, місця вдосталь. Фундамент залив. Зруб йому на замовлення хлопці із сусіднього села зрубали. Зрубу багато, вистачить і на веранду. Таких у селі ні в кого немає. Мама як глянула – обімліла:

– Та нащо нам такий палац, синку? Ти б може краще вчитися в місто поїхав? Людиною став би.

– Не хвилюйся, мамо, я як задумав, так і буде. А буде все добре. А людиною я давно вже став. Ти ж мене виховала.

Найняв Сергій у помічники собі двох будівельників, кран пригнали, поскладали зруб.

Якось поїхав він на ринок будівельний за кріпленням та матеріалом. Назад їде – на дорозі в їхнє село машинка стоїть. І дівчина біля машини крутиться. Зламалася, схоже. Вийшов Серій зі своєї машини, дивиться, а це Алінка:

– Зламалася? Давай гляну.

Відкрив капот, подивився, підкрутив, завів – працює.

– А ти спритний, дякую. Ти ж Сергій, бабусин сусід? Заходь на вареники сьогодні, бабуся смачні ліпить, – сіла Алінка за кермо, посміхнулася, як сонечко, та поїхала.

А Сергій з місця ступити не може.

Матеріал привіз і до баби Катерини. Та зраділа:

– Проходь, вареничками почастую, і матері візьми. Дякую, що онуці допоміг.

– Бабусю, а де Аліна?

Аліна вийшла, а у Сергія знову серце тьохнуло:

– Яка ж ти красива. Як у кіно. Їдьмо зі мною, я тобі місця тутешні покажу.

Повіз її на пагорби, де поля всі у квітах. Потім на кар’єр купатися. Алінка на підборах вища за Сергія, а підбори зняла – очі в очі. Він зніяковів, яка ж гарна. А вона сміється:

– Сергію, ходімо поплаваємо, – і попливла, а Сергій за нею. Пливе і думає, що готовий ось так за нею все життя плисти, їхати, йти…

Всеньке село зо пів року гуло, коли Сергій дім розкішний збудував, а потім з Алінкою одружився. Баба Катерина спочатку зажурилася. Та як так, щоб її Алінка, та за сільського хлопця заміж пішла.

А як Сергій дім новий до ладу довів, басейн поставив, машину нову купив, баба Катерина вже з повагою до нього заговорила.

А коли правнуки пішли, а Сергій бізнес розширив, та все робив для дітей і Аліночки, баба Катя остаточно розтанула:

– Найкращого хлопця Аліна обрала! Не рівня міським ледацюгам. Вивчаться, та й сидять у своїх офісах, штани протирають. А тут усе, як на дріжджах росте, будується.

А Сергій сидить на веранді. Хліб маслом, на честь свята, маже. Десять років, як одружені вони з Алінкою. І діти, з криками вибігають:

– Тату, мамо, доброго ранку!

Аліна каву несе. Ну як у кіно!

Але ж треба далі щось зробити. Мамі будинок новий звели, їй з ними важко, гамір навкруги, та й щоби свій був. Дядькові Васі, сусідові дорогому, допомогти треба. Бабу Катю до санаторію відвезти. Все й не перерахувати. Планів багато, адже життя триває.

Бо хто любить матір, дружину свою, дітей, та й село своє рідне, у того все вийде, як у кіно! Навіть краще.

You cannot copy content of this page