– Навіщо нам підгузники? Ти маєш для мене гарні новини? – радісно запитав чоловік, побачивши велику пачку памперсів.
– Та ну! Я тільки з декрету вийшла! Це для Віки, вона зібралася розлучатися. Ось попросила повернути всі подарунки подаровані нею мені і мамі.
Чоловік аж поперхнувся:
– Павло з Вікою розлучаються? Чому?
О, це коротка історія. Мій брат Павло – звичайний трудяга. За такого Віка заміж і вийшла. Рік прожили, два прожили, три прожили, четвертий пішов – їй стало бракувати грошей. Подружки на машинах, подарованих чоловіками, роз’їжджають, та по світу подорожують, а Віка – максимум в кафе на вихідних ходить. Пішки. Або на автобусі їздить.
Всіх дружина брата на вуха поставила, всім про майбутнє розлучення повідомила, всіх звинуватила: свою маму – що не відмовила від вибору, нашу з Павлом – що заробляти не навчила. Навіть по мені пройшлася, співчуття висловивши, що я в сім’ї бідняків народилася.
Не вжилися люди, буває. Зібрала Віка речі, поїхала до своєї матері. Все б нічого, але вимога повернути подарунки – здивувала.
Не сказала б, що Віка відрізнялася якоюсь щедрістю, і завалювала мене і маму діамантами. Ні, звичайне-стандартне: квіти на день народження, ваза мамі на Новий рік, мені – набір цукерок ручної роботи. Сертифікат на манікюр, велика пачка підгузників на народження дитини, набір з шампуню і бальзаму для волосся. Ще листівка десь була, і гребінець, я ним навіть не користувалася. Найчастіше Віка просто дзвонила і усно вітала, не обтяжуючи себе купівлею подарунка. Ми з мамою так само дарували у відповідь різні дрібниці: засоби догляду, квіточки, сертифікати.
– Навіщо їй підгузники? – здивувався чоловік.
– А я знаю?
Знайшла і гребінець, і листівку. Запхала все в один пакет з підгузками. Квіти вирішила в квітковому купити, відразу два букета. Мама подзвонила – шампунь і бальзам придбала, вазу завернула, сертифікат на манікюр купила.
Замість цукерок ручної роботи вирішила купити просто коробку цукерок. Нехай Віка їх жує, нюхає квіточки і радіє, що від нашої сім’ї збулася.
Подзвонила їй, щоб про зустріч та передачу подарунків домовитися. Вона сказала, що зараз зайнята, і взагалі – обставини змінилися, вона обіцяла передзвонити і розповісти.
Увечері подзвонив Павло. Розлучення скасовується. Запросив на вечерю для примирення.
Чоловіка залишила вдома з дитиною. Взяла пакет з подарунками, квітів купила, цукерок. Заїхала до мами, у неї все Вікою подароване забрала, приїхала до Павла додому, привітала їх з примиренням, подарунки вручила і поїхала. Маму теж кликали, вона відмовилася від запрошення. Злиться на Віку за зопалу сказані слова. Це мені байдуже, що Віка про мою сім’ю думає. Півень он теж думав і в борщ попав.
Помирилися, живуть. Павло роботу поміняв, щось трохи краще знайшов. Так, демарш з розлученням таки здобув успіх. Але…
Був у мами день народження. Пало сказав, що без дружини не приїде. Приїхав з нею. Вона мамі подарунок принесла – квіти і подарунковий пакет. Мама не взяла:
– Відразу собі залиш, щоб потім, коли повернення зажадаєш, шукати не довелося.
Павло наїжачився відразу, давай дружину вигороджувати: вона не зі зла, переживання у людини були, подарунок від чистого серця куплений. Бери, мамо, будь мудрішою.
Мама не прийняла. Віка образилася, чоловіка схопила під ручку, і вони ображено покинули святкування.
Я посміялася. Потім удома в комору коробку поставила. Якщо Віка що-небудь даруватиме, відразу туди відправлю, щоб потім, як мама сказала, не шукати по всій квартирі.
А як вона хотіла? Вирішила вихованням чоловіка зайнятися, розтрубили про майбутнє розлучення, мамі наговорила всякого, мені наговорила грубощів, подарунки захотіла повернути. Зараз посміхається, ніби нічого не сталося, подаруночки дарує. А якщо їй в голову знову думка про розлучення прийде? Що, нам знову все збирати, докуповувати і повертати? Для чого воно нам з мамою треба?
Фото ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook
