Встаю вранці кави випити, а кавомашина наша відсутня. Дивлюсь, і тостер чоботи взув і телевізор що на кухні був. Я одразу до дружини – куди питаю речі наші пішли. А вона дивиться на мене з посмішкою і розповідає. Я за нею і раніше дивне помічав, але щоб так, як цього разу – ніколи.
Дружина моя – жінка дуже імпульсивна, але добра. Іноді настільки добра, що мені відверто лячно стає. Вона майже всю свою зарплатню на доброчинність вічно віддає. Десь відео якесь побачить, чи заклик в інтернеті і все. Спочатку виплачеться, а потім цифри набирає і переказує усе що має, от прямо до копійки.
Я спочатку нервував, намагався, щось довести, ну а потім просто змирився. Заробляю я добре, на життя вистачає. а її сім тисяч погоди в домі не роблять. Ну от така вона в мене, ну що я зроблю. От таку люблю і кохаю. Щира і до останньої сорочки добра, без каменю за душею.
Спочатку вона просто читала новини і зітхала, потім перейшла до «рішучих дій»: сказала, що хоче бути корисною. Коли перші біженці приїхали до нас в містечко, ми зібрали разом дитячі речі, іграшки, мій робочий одяг і понесли все до волонтерського центру.
Я думав, що на тому і все, але ж ні! Моя жінка узяла контакти волонтерів і попросила телефонувати, якщо щось буде потрібно. Мені не шкода і я її розумію, але з нашого дому вийшли і каструлі і постільне і ножі і ложки з виделками. Залишила усього по чотири, а сковорідка узагалі одна.
— Ми собі, – каже нове придбаємо, – гріх не поділитись, як людина потребує.
Я головою похитав, але що сказати, як його уже немає. Таки так, уже придбаємо. Доведеться.
З іграшками така ж історія була — сказала, що іншим діткам вони потрібніші, мовляв, наші вже награлись. Тут я нічого проти не маю, але діти маму не дуже зрозуміли, особливо молодша довго оплакувала своїх ляльок.
Днями дивлюся, телевізор кудись із кухні зник, кавоварка і тостер, який я їй якось на 8 березня дарував. На мої запитання, куди все поділося, відповіла, що продала, а гроші «тим, кому потрібніша», відправила.
Сказати, що я був в осаді — не сказати нічого. Намагався поговорити — назвала мене «байдужим». Уже й з дому вийти лячно, хто знає, що вона ще на продаж виставить.
Підкажіть, як мені бути? Як поставити дружині розумні рамки, адже ми скоро без нічого залишимось.
13,01,2023
Головна картинка ілюстративна.
