Тоня вже кілька років очолювала Дитячий оздоровчий центр. Вона купила собі квартиру й нещодавно придбала ще й авто, щоб не добиратися на роботу маршрутками. Якраз і завдяки своїй примхливій «ластівці» дівчина познайомилася з Ігорем, автомеханіком із СТО, почала зустрічатися з ним.
Після чергового ремонту машини Тоня запропонувала Ігорю підвезти його додому. Він жив неподалік станції. Пара попрощалася перед під’їздом, і тут дівчина згадала, що забула віддати приготовлений Ігорю подарунок за його старання під час ремонту її авта. Вона піднялася до квартири, де мешкав Ігор, подзвонила в двері. Хлопець відчинив, подякував за подарунок, але не запросив зайти. З кімнати почувся жіночий голос, що мугикав якусь пісеньку. На запитання, хто там у нього, Ігор якось невпевнено відповів, що то завітала до нього родичка.
Сумніви щодо того, чи не обманює Ігор її, наївну й захохану, посилювалися, коли побачила його з продавчинею біля міні-маркету, що поблизу станції обслуговування автомобілів.. Вони весело сміялися й обіймалися, словом, поводилися, як закохана пара, хоч Ігор з Тонею домовилися зустрітися після роботи й поїхати в кінотеатр. Дівчина від’їхала, щоб Ігор не побачив її машину й набрала його номер, щоб запитати, чи плани на вечір не змінилися.
– Так, я відпросився з роботи, бо почуваюся дуже стомленим, боюсь захворіти, то краще відлежуся вдома, – як на втомленого жваво й весело відповів хлопець.
Антоніна вирішила поки що не говорити Ігорю, що бачила його з іншою, а самій більше дізнатися про суперницю. З цією метою вона зайшла в міні-маркет й зразу стала свідком неприємної сцени: продавчиня до хрипоти сперечалася з покупцем за решту з 500-гривневої купюри. Коли чоловік махнув рукою і вийшов, побажавши, щоб ті гроші їй на ліки пішли та пригрозивши поскаржитися на обслуговування власникам, продавчиня вирішила вилити душу Антоніні, мовляв, всі чоловіки скнари, скількох із них знала – не зустрічала нормальних. Але потім, підморгнувши Тоні, сказала, що все ж їй вдалося закрутити з гарним хлопцем, що ремонтує поблизу машини поблизу її магазину, й заходить до неї випити кави й купити щось для перекусу. Він у захваті від неї, не скупий, купує все, що вона захоче, а для неї це на першому місці, ні в яку любов вона вірити не буде, головне, щоб давав достатньо грошей. Вона безцеремонно простягла Тоні руку для знайомства:
– Я – Галя. Заходь при нагоді потеревенити.
На роботі Тоня поділилася наболілим із колежанкою Яною.
– Не віриться, щоб Ігор зміг проміняти мене на цю безалаберну Галю. Може, мені варто поборотися за нього з цією дівчиною? Як він міг проміняти мене на неї?
– На чоловіка, який по-справжньому кохає, лукавство подібних дам не діє. Здається мені, що твій Ігор просто тебе використовує. А чому й ні? В тебе робота, квартира, машина, подарунки для нього, жалієш його, що мало заробляє, балуєш, хочеш, щоб він виглядав на всі сто. Гарно прилаштувався: одна його обожнює, заради нього на все готова, друга його розважає.
Під час наступного побачення Тоня прямо запитала Ігоря про його стосунки з продавчинею, мовляв, сама з машини спостерігала за їхніми обіймами біля маркету.
– Та-а, то по-дружньому було, тебе одну кохаю, – запевнив хлопець.
– А Галя так не вважає, каже, що ти від неї в захваті.
– То ти її знаєш, чи за мною стежиш? – здивувався Ігор, – так, я зустрічаюся з Галею. Вона така ж проста, як я, і весела й безтурботна, а ти – сама серйозність, бізнес-леді, зустрінеш багатого – мене кинеш.
Антоніна розірвала стосунки, але не могла забути Ігоря. Статус для неї не мав значення. Вона працювала з дітьми й мріяла про сім’ю та дитину. В чоловіках цінувала доброту, а цього, вочевидь, було замало, якщо чесності й вірності бракує. Вся в своїх невеселих роздумах Тоня не помічала чи не хотіла помічати захоплені погляди її нового сусіда, що оселився в квартирі поверхом вище, і все шукав нагоди познайомитися з нею. Та хлопець, нарешті, вирішив проявити рішучість.
– Привіт, незнайома сусідко, – перестрів він Тоню, коли вона приїхала додому, – така прекрасна погода, гріх сидіти в чотирьох стінах. Чи не бажаєте прогулятися з хлопцем, якого ввесь під’їзд уже знає, а ви все уникаєте?
– Гаразд, – усміхнулася Тоня, якій також не хотілося в пусту квартиру, де на неї напосідали невеселі роздуми, – можна й погуляти. А про вас недаремно всі знають, і я в тому числі. Як же інакше? Чемпіон із дзюдо. Ви – наша знаменитість.
– Дякую, та я не про це. Просто люблю людей. А про вас, до речі, також багато розповідають, як про чудову тренерку їхніх дітей.
Обмінявшись компліментами і наговорившись вдосталь, Антоніна і Сергій(так звали хлопця) домовилися про наступну зустріч. Та вона відбулася за цікавих обставин. Сергій спустився зі свого поверху й попрямував до квартири дівчини, щоб разом із нею вирушити до ресторану. Але біля її дверей стояв якийсь чоловік. Почувши дзвінок, Тоня відчинила двері й запитала, що йому ще треба, адже між ними все скінчено. Ігор просив вибачення, клявся в коханні, запевняв, що з Галею остаточно розірвав стосунки. Коли до них наблизився Сергій, Ігор зрозумів, що він запізнився зі своїми вибаченнями і освідченням, але замість гідно піти, почав докоряти дівчині, що надто швидко й легко його забула, значить, тільки голову йому морочила. Настрій Антоніни вже був украй зіпсований, тож вона зачинила перед двома залицяльниками двері.
Тоня була розгублена, не знала, як їй бути: простити Ігоря чи продовжувати зустрічатися з Сергієм. Але те, що по телефону розказала їй подруга Яна, остаточно розсіяло сумніви й розставило все на свої місця.
Виявляється, Ігоря звільнили з роботи, а Галя виставила його за двері, мовляв, безробітний їй не потрібний, тож Ігор поспішив до Тоні, бо знав: для якої не мало значення, працює він, чи тимчасово без роботи. Але був розчарований.
Чи правильно вчинила Антоніна, вибравши Сергія?
