fbpx
Історії з життя
Ввечері біля Галиної роботи стояла мама Михайла. — Повертайся додому і не роби дурниць. Я теж пройшла через це, і я рада, що моя свекруха не дала мені зробити fyfkjusxye помилку, я теж хотіла дівчинку. Але вона мені сказала, що багато дітей тільки в неосвічених. І я вважаю, що вона мала рацію! Всю любов я віддала єдиному синові!

Галя ретельно репетирувала промову, яку виголосить чоловікові і сйого матері.

Досить! Досить їй терпіти! Досить говорити, що їй робити і як!

І взагалі, в анекдотах зазвичай тещі приїжджають і живуть довго, командують там, зятя повчають, зять каверзи різні вигадує і перемагає хитру тещу, змушуючи її поїхати.

От би Галі таку кмітливість і сміливість.

Вона дуже любить Мішу, але його мама…

Коли вона приїжджає, життя Галі стає нестерпним.

Міша з мамою підсміюються над Галею, жартують незрозумілі для неї жарти, розмовляють якоюсь вигаданою ними пташиною мовою.

Галі соромно звісно, але їй здається, що Мішина мама ніби змагається з нею в чомусь, начебто намагається показати Міші, ось мовляв, дивися, я розумніша від твоєї дружини.

Галя зайшла додому з твердою впевненістю, що зараз вона все викаже.

Вдома пахло випічкою і чимось ще

— О, Галка прийшла, – свекруха виглянула з кухні, ідеально зачесана, в хусточці з люрексом і в фартусі, давай проходь, мій руки, буду тебе пироги робити вчити і минтай зробимо під маринадом. Міша дуже любить і те, і інше.

Галя хотіла сказати що у неї був важкий день, що вона втомилася, їй теж хочеться відпочити, а не стояти біля плити, вигадуючи тридцять три страви.

Галя ледве переставляючи ноги пішла перевдягатися.

— А, де Міша?

— Мішенька пішов на тренування, нехай йде. Що йому вплутатися тут під ногами. Не чоловіча це справа соватися на кухні.

— Сьогодні була його черга готувати, я коли допізна працюю…

— Що? Міша готує собі їжу? — свекруха закотила очі, – Галю! Ну як таке можливо? Ну що там він наготує, це ж нонсенс!

Я розумію, що ти невмійка, але не до такої ж степені. Це вже зовсім вище всяких… Переодягайся миттю і марш на кухню.

Це треба ж! Мій син не для того одружився, щоб самому готувати собі їжу! — ще довго бубніла свекруха.

Пироги у Галі виходять якісь кособокі, свекруха гмикає, бурчить, називає Галю невмійкою.

Міша приходить з тренування розпашілий, бадьорий.

—  Галочка, моя господиня! Пиріжечків напекла! Мамусю, привіт!

— На їж, що твоя господиня наготувала, — глузливим голосом поставивши на стіл пиріжки, сказала мама.

—  Ммм, смачно, господинька моя.

— Пфф, смачно… Мама ображено стиснула губи.

Коли Галя очікувала Ксюшку, Міша дуже зрадів.

Мама Мішина висловила занепокоєння, чи Галя буде справлятися з малюком

— Синку, вона ж така невмійка у тебе

Ксюша на світ появилася вчасно, маленька, міцненька, гарненька.

Свекруха оселилася в квартирі Галі з Мішею.

Вона діставала з ліжечка дівчинку, як тільки Галя покладе її туди, заколисати. Змушувала Мишу гуляти з нею і Ксюшею вечорами.

Вона намагалася відсунути Галю на другий план, постійно забиваючи їй в голову, і Міші, та й всім оточуючим, що Галя невмійка.

Галя спробувала поскаржитися матері, але та відмахнулася

— Галю, не вигадуй, шукаєш проблему там, де її немає. Чоловік не п’є, не гуляє, руки при собі тримає. Я он скільки від твоєї бабусі терпіла. Звикли раптом що розбігатися. Від добра добра не шукають. Чи хочеш як Варка? Ховатися по сусідах? Свекруха їй не подобається, ну і поробиш.

Ксюша росла. Свекруха продала свою квартиру і купила в сусідньому під’їзді.

Життя Галини покотилася сірою рутиною. Мама Мішина і приготує прийде, Галя ж невмійка, і випере і речі по поличках розкладе, а то Галя, ну всі ж знають…

Галя намагалася поговорити з Мішею, але той відмахнувся:

— Галюсю, ну що ти вигадуєш, га? Мама ж для нас старається, тобі менше роботи залишається. Тобі тільки і треба, що користуватися, ну досить, Галю, ну ти ж все одно не зробиш так, як мама, ти забула? Ти ж моя невмійка…

І Галя знову змирилася.

Ксюші дали місце в дитячому саду, Галя раділа. Але не довго.

Міша ввечері мукаючи і плутаючись, сказав що мама дуже переживає, вона спеціально поїхала з району де прожила все життя ближче до них. Вона хотіла сама виховувати свою єдину внучку, у мами досвід, мене ж виховала, і взагалі…

Ми всім завдячуємо мамі, Галь. Ну що ти, нехай мама сама займається з Ксюшею.

І Галя знову здалася.

Ксюша росла примхливою, розпещеною, авторитетом вважала тільки бабусю. На лінійці в перший клас захотіла, щоб поруч стояла тільки бабуся, квіти теж ті, які принесла бабуся.

Галі здалося, що свекруха дивиться на неї з усмішкою. На матір дівчинка вже дивилася зверхньо.

У школі, в середніх класах, почалися проблеми з поведінкою, ось тут бабуся і відійшла в бік, урочисто передавши батькам можливість вирішувати проблеми.

— Ксюш, а що таке?

— Що?

— Чому на тебе скаржиться вчитель?

— Не знаю, мамо. Запитай у неї, вона ж скаржиться, а не я…

Галя всяко намагалася вплинути на дівчинку, але та тільки фиркала і відвертала очі, а трохи щось не так, тікала до бабусі.

Міша теж намагався вплинути на доньку, але марно…

Одного разу Галя відчула себе погано. Жінка відчуває це відразу, та так і є, тест показав дві смужки.

Ну вже тепер я точно не пущу свекруху в своє життя, і з Ксюшею налагоджу контакт.

Галя посмілішала, грядуще материнство надало їй впевненості, у неї ніби виросли крила за спиною.

Міша спочатку не повірив, потім схопив Галю на руки, носився з нею по квартирі і реготав.

— Може хлопчик буде, мрійливо і протяжно сказав Мишко.

У цей вечір Галя остаточно зрозуміла, що щаслива. Залишалося “порадувати” Ксюшу.

Галя вирішила покликати доньку в кафе, і там поговорити з нею. Але дівчинка сама подзвонила матері. Вона гарчала, плакала, верещала в слухавку, обзивалася

— Як ти могла? Як? Яка дитина в твоєму віці? Ти в дзеркало давно дивилася! Ти ж нічого не вмієш. Що будеш робити з дитиною.

Галю всю трясло, вона абияк дісталася до будинку, Ксюша, як завжди, втекла до бабусі. Жінка зателефонувала чоловікові

— Мішо… Ксюша..,- і Галя заплакала

— Галюсю, зараз додому приїду і поговоримо.

Міша приїхав швидко, довго і нудно пояснював Галі, що їм і так добре, що Ксюша вже виросла і їм можна пожити для себе…

Та й мама теж вже не в тому віці…

— А до чого тут мама? Не зрозуміла Галя.

— Ну як же, Галю… На мамі ж все тримається, ти то у мене невмійка.

Галя мовчки розвернулася і пішла одягатися

— Галюсику, почекай… Ти куди?

— Мені потрібно побути на самоті, — тихим і спокійним голосом сказала Галя

— А, нудобре. Далеко не йди. Я почекаю тебе, а потім повечеряємо, мама котлеток насмажила.

Галя ходила навколо будинку й роздумувала.

Чому вона така… невмійка? Хіба вона не вміє готувати? Чи прати? Приглядати за дитиною? У Галі завжди приготовлено, чистота і порядок, але вона все невмійка і невмійка…

Вміє. Коли вона готує і Міша, і Ксюшка їдять з задоволенням, подружки хвалять, і тільки свекруха морщить носа і каже, що вона б це зробила по іншому, ну що зробиш, Галя ж невмійка..

Галя раптом розуміє чому її подружка, Ніна, так не любить її свекруха, а та відповідно Ніну.

Ніна завжди заступається за Галю, хвалить її, розповідає як її цінують на роботі. Галю дійсно цінують на роботі, це вдома вона… ніхто…

Як вона дозволила собі стільки років жити безвольно?

Як?

Галя витерла сльози, непомітно вона підійшла до Нініниного дому, набрала номер квартири.

— Так

— Ніночко.

— Заходь.

Галя лила сльози так, ніби прорвало греблю. Ніна не заспокоювала її, треба було дати подрузі виплакатися. Від подруги подзвонила Міші, сказала що не прийде ночувати і відключила телефон.

Вранці побачила пропущені від чоловіка, доньки і звісно свекрухи

Галя ходила мовчазна, Мішка заглядав їй в очі, був вдавано веселий, будував плани, як вони поїдуть всією сім’єю на море. Це давня мамина мрія, щоб всією сім’єю. Мама обожнює море.

Галя мовчки розбирала речі

— Галю, а навіщо тобі стільки речей? Там справ на пів години. Мені мама сказала…

Галя подивилася на чоловіка.

Адже любила… Не шалено, як в книгах і фільмах, а чистою і світлою любов’ю, як у тих же книгах… Мама вчила так, один раз і назавжди…

Вигоріло, все розтоптали, знецінили…

— Мама каже там нічого страшного, каже навіть краще для тебе, організм омолоджується у жінок, ну я не розумію всіх ваших жіночих штучок, так шо, Галюсю, сусіди на шашлик запрошують в суботу, махнемо?

Де очі були, продовжує думати Галя. Молоденька була, перший чоловік, перший і єдиний. Мама ще повчала, дивись, хлопець хороший, відповідальний, поважний. Ні, ніхто не винен, своя голова на плечах повинна бути…

Мабуть права свекруха, невмійка вона і є невмійка…

Галя мовчки зібрала речі, взяла деякі дрібниці, байдуже подивилася на чоловіка, якого любила, буквально недавно, або думала що любит…

— Я йду, Міша. Заяву на розлучення подала. Квартиру доведеться розміняти. Ксюша… я думаю вона не піде зі мною, я стара невмійка, так дитина думає. Що ж сама винна, віддала твоїй мамі всі права на свою дитину…

Міша сидів відкривши рота. Він просто не очікував, та й ніхто не очікував, щоб Галя… його Галя…

Може вона дізналася про інтрижку з Віркою? Та ну… звідки… А що сталося? Ну не через дитину ж ? Так мама сказав там ще горошинка, витягнуть і все…

— Мамо? – Ксюша стояла в дверях, – мам, ти куди

— Я йду доню. Ти залишаєшся з бабусею і татом, все як ви мріяли.

І Галя пішла.

Пожила перший час у Ніни, потім орендувала кімнату.

Свекруха і чоловік обіривали телефон, брала трубку тільки від доньки, та розповідала що бабуся з татом пересварилися, репетують один на одного…

Міша зустрів у роботи Галю:

— Галочко, вибач. Повернись додому. Ну хочеш давай заведемо ще дитину, якщо це так важливо для тебе.

— Заводять тарганів, Михайле. Відійди з дороги …

— Та, Галю, я прошу тебе, я ж тебе люблю.

— А ти у мами запитав дозволу?

Увечері подзвонила Ксюша. дівчинка плакала.

— Мамочко, повернися, будь ласка.

— Ні доню, вибач.

— Мамо, я тебе люблю, чесно.

— А я як тебе люблю, дівчинко моя. Але і цю дитину я теж люблю, вже вибач…

Ввечері біля Галиної роботи стояла мама Михайла.

— Галино, потрібно поговорити.

— Ні!

— Повертайся додому і не роби дурниць. Я теж пройшла через це, і я рада, що моя свекруха не дала мені зробити fyfkjusxye помилку, я теж хотіла дівчинку. Але вона мені сказала, що багато дітей тільки в неосвічених. І я вважаю, що вона мала рацію! Всю любов я віддала єдиному синові!

— Тому ви вирішили забрати мою дочку? Вона вас теж називала невмійкою?

— Галино! Як ти смієш! Та коли б не я!

— У мене було б щасливе життя і хороша сім’я. Я сама винна що впустила вас. Ви розтоптали мене своїм авторитетом, а тепер ідіть. Я вже не ваша іграшка…

У Галі були гості.

Бабуся, у якої Галина орендувала кімнату, це Нінина свекруха, ось щастить же декому, вона поїла чаєм заплакану Ксюшу.

— Мамо!

— Дівчинко моя.

— Я до тебе, не проганяй, вибач мамочко. Бабуся Ліда сказала, що я можу залишитися.

— Звісно, — Галя з вдячністю подивилася на Лідію Іванівну, — звісно…

Галя з Ксюшею йдуть парком їм стільки потрібно надолужити, стільки у Галі нерозтраченої любові. Напевно цілий тиждень вони просили одна в одної вибачення і тільки й робили що обнімалися і плакали.

— Ну затопили все своїми сльозами — сміється Ніна, прибігла в гості до свекрухи і подруги.

Вона рада за Галю. Мишка шкода звичайно, він хороший, але мамин синочок, можливо подорослішає. Хоча…

Але це не її справа, нехай сам визначається, якщо треба.

Ксюша робить уроки, Галя з іншого боку столу свою роботу, взяла на дім, гроші потрібні. Думає про майбутню дитинку і відпустку.

Ксюша сказала, що це буде братик Ромчик. Вона переглянула в інтернеті, ще там вдома, що радили зробити мамі тато з бабусею, і як розвивається дитина, і влаштувала справжню розмову рідним. Вона рішуче засудила їх вимогу до мами.

У двері постукали.

—  Заходьте, бабусю Лідо, – в унісон: Галя з Ксюшею

Але це була не баба Ліда

— Тату?

— Михайле?

Вони довго розмовляли, дуже довго.

Через тиждень Галя з Ксюшею з’їжджали, вони пообіцяли обов’язково забігати до бабусі Ліди, і показати Ромку, коли він появиться на світ.

Свекруха…

Тут все важко.

Син єдиний, внучку можна сказати виростила. Вона жила їхнім життям.

Невістка поставила умову поміняти замки, мамі в квартирі робити нічого, тільки попередивши…

Бачити вона її не хоче. Ще й другого собралалсь народжувати. Ну-ну, подивимося як впорається.

Невмійка.

Історія моєї доброї знайомої. я і не підозрювала, що в її житті таке було. Імена змінені звісно.

Свекруха вже в роках, але знайома з нею не спілкується.

Автор: Маvridika de Моnbazon.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page