Я – багатодітна мати. Можна сказати, самотужки виростила чотирьох дітей, адже рано залишилася вдовою. Двоє моїх дочок і один син давно в парі, створили прекрасні сім’ї, подарували мені онуків. На жаль, не так часто бачимося, як хотілося б, усі живуть далеко. А поруч зі мною мешкає лиш найменший син Кирил.
Йому вже перевалило за 40, а пари своєї він ще й досі не зустрів. Звичайно, я тільки рада, що не одна на старості років. Син узяв на себе всі фінансові зобов’язання – оплачує комунальні послуги, купує продукти, мені речі, навіть відпочинок у санаторії та за кордоном оплачує він. Робота у нього хороша, посада дозволяє не рахувати копійки.
Я прекрасно розумію, що роки йдуть і я молодше не стаю, а син сам залишиться. звісно, є у нього і сестри і брат, але у них давно своє життя, та й не бачу я між ними таких уже теплих відносин. Не змогла я їх здружити, упустила.
Вирішила я, що єдине чим я сину у цім житті допомогти можу – забезпечити його майбутнє. Для цього вирішила переписати на нього свою квартиру. Старші мають де жити дітей ростити, а він бідолашка все сам, усе один. Уже й документи підготувала, аж тут донька зателефонувала. Слово за слово і я між іншим їй розповіла, що саме запланувала.
Ох, я не чекала такої реакції. Здійняла моя дитина таку бурю. А слова ж які?
— Ви його завше більше нас любили і шкодували. Чим від мене ваш син кращий? Чи я не достойна частини від вашого дому. Хіба це справедливо, маючи чотирьох дітей усе одному віддавати.
Я й сіла. А потім ще два дзвінки один за одним, усі втрьох діти мої не стримуючи себе мені виповідають за те, що я надумала зробити.
Тепер я геть розгублена. Як його бути? У старших є житло, нащо їм частка від мого у іншому місті незрозуміло. А синочок мій біля мене постійно. Доглядає мене, усі мої потреби задовольняє. У нас із ним жодних непорозумінь ніколи не було.
І що? Заради якоїсь справедливості залишити сина на вулиці?
05,12,2022
Головна картинка ілюстративна