fbpx
Історії з життя
— Ви що, реально тільки віник принесли? Мама чекала духовку!

Не розумію, чим я гірша за сестру!

Є ми з чоловіком. Є Ліля з Антоном. Ліля – моя сестра, Антон – її чоловік. Я і Ліля – рідні сестри, народжені від однієї матері та одного батька.

Помітила я якось одну важливу річ щодо подарунків. Наприклад, день народження мами. Ми з чоловіком всякими способами заздалегідь з’ясовували, що вона хоче, про що мріє.

Іноді складати певний час доводилося, подарунки завжди були гарні, якісні та дорогі. Мама нам дякувала. Ліля з Антоном приносили одну троянду та листівку. Мама їм дякувала.

День народження Лілі – у подарунок від мами новий смартфон. Антону на двадцятип’ятиріччя ноутбук. Гарні подарунки? Та просто чудові!

Мій день народження – від мами свічки чи мило. Моєму чоловікові мама завжди дарувала шкарпетки. Тільки шкарпетки, розумієте. Гарні подарунки? Це й подарунками назвати не можна.

Інші свята нічим не відрізнялися. Нам із чоловіком дарувалась якась китайська фігня, а Лільці з Антоном круті речі.

Мені це набридло. На недавній мамин день народження ми з чоловіком принесли їй як подарунок букет квітів. Ліля та Антон вітали перші. Їхня листівка і троянда викликали у мами неабиякий захват, вона їх поцілувала, одразу відрізала їм найкращі шматочки торта.

Ми подарували букет. Реакція мами:

– І це все?

І поникла вся, посмішка зникла, настрій погіршився. Ні дякую нам, ні торта.

Я розізлилася, чоловіка за руку схопила і сказала, що ми йдемо. Ліля нас наздогнала:

— Ви що, реально тільки віник принесли? Мама чекала духовку!

— От і купила б, між іншим, це й твоя мама теж! — Я відсунула Лілю з дороги і вийшла з квартири, чоловік біг слідом.

Мама мені не дзвонить. Вона образилася, що ми з чоловіком прийшли удвох і подарували один букет на двох. Мабуть, треба було купити листівку. Може, в ній справа?

Моя логіка не доганяє: чому листівка і одна троянда — це добре і гідно найкрасивіших кремових троянд з торта, а букет — привід для смутку та образи? Ось не розумію, ніяк не розумію!

Більше жодних подарунків. Жодних свят з китайським мотлохом. Якщо мама вважає, що наш букет гідний осуду, ігнору і вселенської образи, то нехай у її житті залишаться тільки Лілечка та Антон.

Просто щось мені підказує, що коли в мене і сестри з’являться діти, все посилиться вдесятеро.

Простіше одразу на корені обрубати, ніж потім задаватися питанням: чим мої діти гірші? І відповіді не знайти.

Адже я навіть не знайшла відповіді на своє запитання: чим я гірша?

You cannot copy content of this page