fbpx
Історії з життя
– Виходжу із супермаркету й ніс у ніс стикаюся із твоїм колишнім! А він із моєю знайомою Танькою йде під ручку! Як це, із яким? Олько, можна подумати, що їх у тебе сотня! Із тим, який тобі шубу купив, потім ти із ним на море їздила, потім він тебе відшив чи ти його. Нічого я не перебільшую сама така!

Марина, хитро усміхаючись, повідомляла кумі по телефону:

– Так на чому я зупинилась?.. А, пригадала! Виходжу із супермаркету й ніс у ніс стикаюся із твоїм колишнім! А він із моєю знайомою Танькою йде під ручку! Як це, із яким? Олько, можна подумати, що їх у тебе сотня! Із тим, який тобі шубу купив, потім ти із ним на море їздила, потім він тебе відшив чи ти його… Нічого я не перебільшую… сама така!

Ольга сердито кинула трубку, бо кума порушила колючу тему. Але та знову зателефонувала:

За матеріалами – Вісник Переяславщини.

– І чого б ото я сердилася! Мені колись мама казала, що коли двоє зустрічаються близько року, а роман не закінчується весіллям, то потрібно розбігатися!

Слово за слово, кумасі добру годину обговорювали подробиці особистого життя. Дійшли висновку, що чоловіки усі однакові й краще взагалі жити без них. Олька пообіцяла кумі, що не буде брати близько до серця той факт, що Сергій має подружку, але насправді дуже переживала: «Завжди як посваримося, прибігав першим, не витримував і кількох днів, приносив квіти, потім мирилися. Може б, і цього разу прибіг, якби не ця Танька!»

Відкрила Таньчину сторінку у Фейсбуці, розглядала фотки: «Так собі, дівчина як дівчина. Хоча треба визнати, що вродлива! І губи свої, а не накачані, і волосся аж по пояс? Може, нарощене… ні, не схоже!»

Не знаходила спокою кілька днів, діймало не те, що проміняв на іншу, діймало й муляло те, що може одружитися на якійсь іншій дівчині, а не на ній. Недовго думаючи, одягла легеньку блузку, коротку спідницю, на височезних підборах чобітки, вийшла з дому. Хотіла зустріти Сергія, знала, де його можна побачити. Однак цей день був невдалим. Проте Ольга не втрачала надії.

«Пасла» колишнього цілий тиждень, у душі ладна вирвали зовсім інші емоції, але стримувала себе, коли зустрічала його, усміхалася, вдаючи святу невинність, опускала оченята й тихенько віталася. Ледь чутно зітхала й дивилася чоловікові вслід, аж поки той не оглядався. Потім мовчки стояла й дивилася Сергійкові в очі, «їла» його поглядом, а той збентежено повертався й ішов у своїх справах.

Через тиждень таких зустрічей Сергій таки привітався, іншого разу перекинулися кількома словами, а ще через кілька днів, мов давні друзі, сиділи в кафе й смакували тістечками. Ольга завжди була готова його зустріти. Але цього разу після години, проведеної в перукарки, яка не тільки підстригла, а ще й зробила макіяж, була особливо красивою. Вигинаючись, мов пантера перед стрибком, хихотіла:

– Ми ж можемо бути просто друзями? Отак інколи зустрічатися, згадувати ті часи, коли були разом, невже тобі не приємно проводити час із красивою жінкою? Не подумай, що претендую на щось, просто будемо друзями та й усе.

…Після того випадку минуло кілька років. Сергій з Ольгою й досі просто хороші друзі, які періодично сваряться, а згодом миряться.

Тетяна давно вийшла заміж за іншого, має дитину, радіє, що Бог відвів від Сергія. Той, хоч уже наближається до сорока, все у пошуку. Адже Ольга не рахується, вона – просто для дружби.

Автор – Людмила Левченко.

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook.

facebook