fbpx
Історії з життя
Виховання! Я побачила, як до нас наближалася пара – чоловік з жінкою, які за руку вели одного з тих пацанів, що влаштували цей хаос. Виявляється живуть вони в будинку навпроти (переїхали недавно) і бачили сцену з моїм обуренням і свого сина, який кинув мітлу і помчали слідом за тією зграєю

ВИХОВАННЯ.

Читаючи різноманітні розповіді про “яжематерів” і “яжебатьків”, згадався мені випадок, він напевно досить незначний, але після такого виховання я сподіваюся, що таких батьків буде більше в нашому житті, ніж цих дивних створінь, які ставлять свою дитинку на чільне місце для всього світу.

У нас у дворі прибирає жінка-двірник. Жінка у віці і до того ж ще й інвалід – досить сильно кульгає. І ось одного разу вона змітала свого головного осіннього “ворога” – листя в невеликі купки по всьому периметру ділянки, привезла тачку, на якій завжди стоїть велика коробка для збору цього самого листя. Зібрала в коробку кілька купок, потім посиділа на лавці і кудись пішла. Десь через годину я вийшла на прогулянку з собакою і побачила, що всі купки розкидані знову по двору, тачка перевернута, а близько тачки розляглися кілька хлопчаків, років 7-10 – хтось з них схопив мітлу і махав нею, розганяючи зібране листя, інший поцупив коробку і намагався на цій тачці покататися, третій бив коробку і вже пробив в ній дірку.

Я почала обурюватися, намагалася достукатися до їх совісті, до мене приєдналася сусідка, що вийшла на балкон, але дітлахи, показавши нам язики, з реготом розбіглися. І тут жінка-двірник повернулася, побачила це неподобство і почала плакати. Як вона розповіла – забула прийняти пігулку і пішла додому, а тут ось таке. Мені було так шкода цю жінку, я намагалася її заспокоїти як могла, пообіцяла після прогулянки з собакою вийти знову і допомогти їй.

І тут я побачила, як до нас наближалася пара – чоловік з жінкою, які за руку вели одного з тих пацанів, що влаштували цей хаос. Виявляється живуть вони в будинку навпроти (переїхали недавно) і бачили сцену з моїм обуренням і свого сина, який кинув мітлу і помчали слідом за тією зграєю.

Батьки вибачилися перед двірником самі, змусили вибачиться сина, попросили у жінку ту саму мітлу і сиділи у дворі доти, поки їх син не згріб все листя і не виніс його на смітник. Але і це ще не все.

Цілий тиждень я спостерігала, як рано вранці виходив у двір цей пацан зі своїм віником, підмітав сміття і наводив усілякий порядок. Навіть жінка-двірник вже говорила йому “Іди, дитинко, я на тебе не злюся, ти ж уже все зрозумів”, але він мовчки мів, складав листя в мішок і тягнув його і так дотир, поки у дворі не ставало чисто…

Я щиро сподіваюся, що пацан зрозуміє тяжкість чужої праці і виявить до неї повагу, а також щиро вдячна батькам за виховання…

Автор: ВaliDa.

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.

facebook