Вийшло так, що я виходила заміж будучи при надії. Тому відносини з майбутньою свекрухою не склалися з самого початку. Вона вважала, що я одружила її сина на собі.
Після весілля ми прийшли жити в її квартиру. Моя свекруха вдова і після того, як не стало чоловіка їй дісталися трикімнатні апартаменти в центрі. Жити у неї не хотіла, але на той момент грошей не було і це був єдиний вихід з положення. Мої родичі живуть в невеликому селищі, а там роботи немає.
Свекруха теж не була щаслива, що ми прийшли в її будинок. Але вона не хотіла непорозумінь з сином, тому в його присутності мовчала. Висловлювала своє невдоволення вона мені, коли чоловік був на роботі. Їй не подобалося абсолютно все. Я не так готую, не добре прибираю, шумно ходжу по квартирі і голосно дивлюся телевізор. Мені було лячно подумати, що буде коли я дитинку на світ приведу.
Після появи ж сина жити зі свекрухою стало нестерпно. Дитина була неспокійна, а свекруха вважала, що все через мене. Потім вона стала потихеньку капати на сіру речовину моєму чоловікові. Мовляв, я мало того що осіла в її будинку, так ще й вирішила коріння пустити за допомогою дитини. Чоловікові це теж набридло і ми вирішили з’їхати на знімну квартиру.
Перший час після переїзду все було добре. Я нарешті заспокоїлася, стала спокійнішою. Чоловік ходив на роботу, син підростав, панувала повна ідилія. Коли синові виповнився рік, свекруха вирішила нагадати про себе. Вона прийшла до нас в гості і сказала, що мені пора йти на роботу, так як її сину одному нас забезпечувати непросто. Вона все вирішила, з дитиною буде сидіти вона і моя мама. Мені ідея не сподобалася. Дитина була маленькою і без мене і хвилинки не могла.
Я помітила, що якщо у моєї свекрухи з’являється ідея, вона зробить все, щоб було так як вона хоче. Тому через пів року я все ж вийшла на роботу. Спочатку свекруха допомагала з дитиною, після сказала, що у неї негаразди зі здоров’ям, довелося віддати сина в садок.
Свекруха часто приходила до нас в гості. Починалося все з того, що вона робила обхід квартири, а після виявляла де у мене не прибрано, брудно, що не складено. Перший час я терпіла, потім почались непорозуміння. Ми попросили її без попередження нас не відвідувати. Тому свекруха почала контролювати нас за допомогою телефонних дзвінків.
Вона почала викликати у чоловіка почуття ревнощів. Мовляв, дивись як яскраво одягається твоя дружина, напевно має когось. Почала вигадувати моїх не існують залицяльників. Розповідала, що бачила, як мене з роботи проводжають і в автобусі я поруч з чоловіком сиділа, він точно мій кавалер.
Врешті, я не витримала. Мені набридло, що мій чоловік не захищає мене. Він мовчки спостерігає, як його мама говорить і робить все. що їй заманеться і слова поперек не скаже.
Під залою суду нас стояло троє: я чоловік і його мама. Мій, колись коханий мужчина, ховав очі і з усіх сил намагався зробити вигляд, що все гаразд. А свекруху потрібно було бачити. Ця людина торжествувала свою перемогу.
Коли все скінчилось ми розійшлись у різні боки: я до сина, а мій чоловік і його мама до своєї оселі.
У мене теж син. Дивлюсь на нього і не розумію, невже існує от така сліпа любов. Невже, те все любов’ю зветься, коли не думаєш про наслідки. вона хотіла його забрати і забрала. Ну проживе вона з ним свій вік. А далі що? Воно того варте?
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
