fbpx
Історії з життя
Вийшовши на вулицю, ледь стримуючи сльози, почала сестрам телефонувати. Вони розрадять і допоможуть. Всі разом вони впораються. Але від почутого дар мови втратила. Увесь її світ став схожим на картковий будиночок, який так легко рознесло від найменшого подиху вітру

Катя живе і працює в місті. Нещодавно їй повідомили, що занедужала мама, і знаходиться в стаціонарі, неподалік від того місця, де живе дівчина. У мами три дочки. Катя — найменша. Валя — найстарша, заміжня, має сина, чотири роки. Сама не працює. Чоловік добре заробляє, тому дружина на роботу не поспішає.

Середня, Галина, працює також в місті, нещодавно відгуляли весілля. З ранку наступного дня Катя поїхала до мами, зустрілася з спеціалістом. Той озвучив те, що мамі потрібна вартісна реабілітація в столиці. У них на місці немає тієї апаратури, яка потрібна.

Зайшла в палату, мама лежала біла, мов стіна, вимушено посміхалася. Катя обіцяла їй, що вони разом всі поставлять її на ноги, просила тільки не перейматись а думати проте, що скоро одужає.

Коли вийшла одразу подзвонила сестрам. Від почутого дар мови втратила. Валя вислухавши сестру поцокала трохи і сказала, що у них немає коштів аби допомогти каті. Чоловік купив квитки на літак, і вони летять на відпочинок. Можливо, як повернуться, щось залишиться, тоді вона повідомить.

Галина прощебетала, що живуть з чоловіком зовсім недавно. Їздили у весільну подорож, що було, витратили. Як вона може просити у нього гроші? А у самої зайвих немає. Катя від почутого залилася сльозами. Та як же ж так? Вона думала, що на трьох все розділять без зайвих слів. Одна вона не знайде стільки.

Але, як кажуть, світ не без добрих людей. Розповіла на роботі про недугу мами і що потрібно везти її в столицю. Працівники скинулися, хто скільки зміг, але не вистачало. Директор пішов на поступки. Виписав Каті потрібну суму, а виплачувати та буде поступово. Вже через місяць Катя з розовощокою мамою повернулися додому.

Через деякий час до мами прийшли дочки, і почали розповідати, як хвилювалися за маму. Ночей не спали. Сьогодні вдалося таки залишити все і прилетіти до неньки.

Катя стояла, слухала, не в змозі нічого сказати. А мама лише посміхалася: які дружні у неї донечки. Катя не говорила мамі, що вони відмовили в допомозі. Щоб не засмучувати її. А зараз виходить, що вони брали участь в усьому від самого початку?

А Валя і Галина навіть не глянули на Катю. На питання, чи будуть допомагати їй з посмішкою відповіли, що наразі не в змозі, але їй, звісно, вдячні щиро. Мама так нічого і не дізналася.

На кого можна покластися, як не на рідних людей? А тут навпаки, чужі допомогли, а найрідніші — ні.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page