fbpx

Вирішила я звести з чоловіком рахунки. Так, саме звести, бо розходитися я не планувала, адже у нас діти, хоч і великі, але й і вчити їх на щось треба і далі й одружувати прийдеться

Та й Мирон теж не планував йти з родини, він собі так просто звик жити. То вперше, коли я дізналася, то хотіла його просто, ну, не знаю, що зробити. А, коли то вже який раз, то вже не так пече, але все одно хочеться й собі зробити так, щоб він дізнався.

Саме дізнався, що у нього теж лупа не від волосся, а від чогось іншого, щоб добре пригинався, коли в двері заходить.

Коли була молода, то того не робила, бо не хотіла аби батьки дізналися і, головне, аби то перед дітьми вилізло. Отаке було в мене в голові: що батьки скажуть і що діти скажуть.

А тепер діти вже великі і їм байдуже на всіх, окрім себе. Тепер можна й собі щось таке придумати і сказати чоловікові:

– Ти вже давно не справляєшся, тому я знайшла вихід і буду й так робити надалі.

Чи ще щось набагато дошкульніше, ще придумаю, головне зараз придумати з ким то зробити, щоб подробиці потім не поширилися на наше невелике містечко.

Адже чоловіки так можуть тебе обговорити, що не кожна жінка так зможе. Тому я всіх красунчиків, які по цьому ділу обходила стороною, бо не треба мені такої слави. А хотілося якогось такого чоловіка аби й час приємно провести і не було соромно зізнатися чоловікові, хто саме то був.

Мій вибір пав на Василя, він недавно приїхав до нас, якраз у мене на зміні працює і я зауважила, що доволі пристойний чоловік. Ми те й робили з жінками, що обговорювали, чого його жінка лишила і всі сходилися на тому, що то з ним щось не так.

І ось я почала до нього придивлятися і усміхатися, слово скажу, випадково повз пройду і зачеплю, спаленію і далі йду.

А одного дня випадково дізналася, що він живе в гуртожитку і пішла до нього. Постукала, а він аж витріщився на мене, що я в такому параді і каже:

– Людмило, а ти хіба не одружена жінка?

– І що? Тобі якось цей факт заважає?

– Так і то дуже!

– Щось вперше таке чую аби чоловікові завадила обручка.

– Що мені до інших, коли я з собою такого поводження не хочу. Чи ти думаєш, що я розлучений, то маю на всіх кидатися? Я людина! І відношення до себе хочу людського і чесного!

Я звідти вилетіла і мені так було зле, що мені так не було, коли я про чоловіка свого любого дізналася. А чого я собі так думала, бо як мене такий не хоче, що вже жінки не має, то що про власного чоловіка казати? Вже на мені крапка, як на жінці і треба тепер слідкувати за моїм чоловіком аби він тим любкам подобався, щоб хоч так йому пригодитися.

Не спала я ніч і на роботу прийшла вся ніяка. Тоді Василь підійшов до мене і попросив вибачення.

– Я був різкий і не пояснив нічого. Ти хороша жінка і я не знаю, що там в тебе сталося, але думаю, що не від добра ти таке вирішила. Хочу таке думати, бо ти мені подобаєшся. А от моя жінка таке зі мною вчинила, як ти вчора мала і я не зміг пробачити. Тому я до таких жінок, які хочуть пригод ставлюся відповідно. Думав і хочу думати, що ти інша, тому тобі так кажу в очі.

Мені всі слова застрягли в горлі, я й не думала, що так може збоку виглядати! Дійсно, що то за жінка така, яка таке робить? Кому вона хоче щось доказати таким?

Я потім все пояснила Василеві, казала, що йти нема куди і залишатися теж нестерпно, бо як жити з таким чоловіком? А він тоді й запропонував піти жити до нього, якщо у нас все вийде. І от думаю – починати все з початку, як в давні роки в гуртожитку чи скніти біля чоловіка в власній квартирі? Що порадите?

Історія заснована на реальних подіях, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.

Фото Ярослава Романюка

Автор Ксеня Ропота

You cannot copy content of this page