Нічого в його житті не складалося, окрім старенького дивану, який дістався йому від бабусі, разом з кімнатою в комунальній квартирі, де тепер власне і жив Славко.
Щовечора, зручно влаштувавшись перед телевізором з баночкою чогось смачного, він бездумно клацав канали та прямо там і засинав, сни йому снилися чудові, у них було все, про що мріяв Славчик.
Красуня дружина, дорогий автомобіль, великий будинок і робота мрії. Але цього разу йому наснився дуже незвичайний сон.
Снилося, як він біг вулицею, була холодна зима і було слизько, запізнювався на важливу зустріч, що це була за зустріч, він не знав. Раптом прямо перед ним йому під ноги падає літня жінка, він розуміє, що якщо почне їй допомагати, то втратить дорогоцінний час, але водночас внутрішній голос йому твердив, що він зараз там, де повинен бути і потрібно допомогти.
— Синку, спасибі тобі, — жінка подякувала йому, коли він допоміг їй піднятися і притримуючи за руку, довів до будинку.
Коли він знову опинився на тій дорозі, то раптом побачив рукавицю, вона лежала недалеко від місця, де впала жінка, рукавиця була біла, шерстяна, точно її. Він підняв рукавичку і простояв десь одну хвилину в роздумах, віднести чи бігти на зустріч і тут знову вирішив, що потрібно віднести. Та тільки-но він рушив у тому напрямку, то навколо абсолютно нічого не виявив, все було білим і тільки рукавиця нагадувала про недавні події.
Він м’яв в руках рукавицю і біле світло огортало його з ніг до голови, на душі було добре, спокійно і тепло.
Славко різко прокинувся, виявив, що весь цей час стискав маленьку вишиту хрестиком подушечку, яка залишилася від бабусі, він зазвичай підкладав її під поперек, а на тій подушечці були вишиті два лебедя. Повертали подушку в руках, він вперше так детально розглядав, що на ній було зображено.
Потім озирнувся навколо. Побачив, що в рамках на стінці стоять ще вишиті бабусею картини, янголятко над головою заплаканої жінки, дівчинка, яка обіймає свою іграшку, красивий храм на березі річки. Так бабуся у нього виявляється була та ще майстриня.
Окрім картин він зауважив, що все в цій кімнаті стояло на своїх місцях, також він нарешті побачив, як все заросло брудом. Колись білі фіранки, з мереживом, посіріли, скатертина на столі вся у плямах, килим він вже давно згорнув і поклав біля стіни.
На вихідних Славко взявся наводити генеральне прибирання. Зняв штори, скатертину, постільну білизну і виправ, килим виніс на вулицю і вибив. Ретельно вимив підлогу і всюди повитирав пил. Із шафи дістав усі речі і викинув багато непотребу.
Тільки під вечір він зміг сісти і зітхнути з полегшенням. Навколо була чистота, він милувався картинами, які повісив на стіні над телевізором, на душі було легко і добре.
Він подивився у вікно, було вже темно і легкий сніг закутував землю пуховою периною. Слава вирішив піти прогулятися.
Проходячи повз новий будинок, який був побудований зовсім недавно, Слава задивився у вікна і раптом відчув, як нога наступила на щось м’яке. Він відсмикнув ногу, присів і побачив перед собою білу, шерстяну рукавицю.
У нього виникло дежавю. Він розглядав рукавицю, намагаючись пригадати, де ж він її вже бачив.
— Вибачте, здається це моя рукавиця, — почув він зовсім поруч приємний жіночий голос.
— Візьміть, однак, я встиг злегка на неї наступити, — Слава обтрусив невидимий бруд і простягнув дівчині. — Більше не губіть.
— Дякую, — вона посміхнулася. — А ви теж нещодавно сюди переїхали? — Запитала дівчина і вказала рукою на багатоповерхівку.
— Ні, я із того будинку. Але коли-небудь обов’язково переїду. — Навіщо Слава це бовкнув і сам не зрозумів, йому не подобалися багатоповерхівки, він хотів би жити в будинку.
— Я вам не раджу, звукопроникність стін просто неймовірна, тільки і слухаю, як сусіди кожного дня сваряться. А потім мені так незручно з ними зустрічатися в ліфті, ніби я підслуховувала і тепер знаю всі їхні секрети.
Славко розсміявся, дівчина теж. Він запропонував їй прогулятися, якщо вона не проти і ще трохи поговорити. У Слави теж були цікаві історії, пов’язані з сусідами.
Так почалася їхня дружба. Дівчина приїхала в це місто з села, орендувала квартиру і закінчувала п’ятий курс інституту, паралельно підробляючи помічником юриста. А ще вона безоплатно допомагала всім вирішувати юридичні питання, чому Славко дуже здивувався.
Дивлячись на неї хлопець поступово почав змінюватися, відучився на зварювальника, у нього досить добре виходило працювати з металом. А там вже життя пішло у зовсім іншому напрямку. Мрії поступово втратили свою яскравість і перетворилися у конкретні плани на життя.
Фото ілюстративне.
