fbpx
Історії з життя
Вже не знаю з яких причин, але скільки я її пам’ятаю, завжди вона от така. Але все б нічого, якби я не зайшла до неї одного разу в квартиру, передати квитанцію, яку залишили мені помилково

У мене з дитинства завжди був особливий пунктик з приводу чистоти. Так чи інакше я завжди дивилася за тим, як чисто навколо і допомагала людям, якщо що.

У житті так завжди буває, коли маєш справу з тим, що не терпиш найбільше. Зараз я розповім вам випадок, який мене вразив до глибини душі.

Марія Валентинівна – самотня жінка, яка живе по сусідству зі мною одна. У неї ніколи не було чоловіка, як наслідок, дітей та онуків теж. Вона робить, те що хоче і живе на широку ногу. Але є один мінус, який я не можу не відзначити в силу того, що я написала вище.

Щоразу, коли вона проходить повз, відчувається запаморочливий аромат. Помітно, що жінка не дуже любить водні процедури. Вже не знаю з яких причин, але скільки я її пам’ятаю, завжди вона от така. Але все б нічого, якби я не зайшла до неї одного разу в квартиру, передати квитанцію, яку залишили мені помилково.

Як тільки я опинилася в цій квартирі, відразу ж зрозуміла, що справа не в тому, що вона не полюбляє воду. Марія Валентинівна зовсім не прибирає вдома. Скрізь сміття і грязь, яка витає буквально в повітрі.

Якщо чесно, спочатку я хотіла швидше звідти піти, щоб не бачити цього всього, але потім вирішила запропонувати свою допомогу, адже мені просто шкода стало стару жінку, яка мабуть одна не може прибирати вдома.

На мою пропозицію допомогти прибиранням або навіть викликати спеціалістів за мій кошт, сусідка відповіла категоричною відмовою. Вона навіть обурилася, чому я молода жінка можу собі дозволити запідозрити її в неохайності, адже вона прожила життя і у неї досвід, який дозволяє їй розуміти, що добре, а що погано.

Ще вона чомусь вирішила, що мене не надто гарно виховали і попросила піти з її дому і навести лад у своєму. Коли ж я сказала, що на відміну від неї щодня мию не тільки підлогу, але й себе, то мене просто виставили за двері.

З того самого дня я більше ніколи з нею не говорила, бо бабуся на мене образилася, порахувавши, що я наговорила казна чого. До слова, всі ті, хто був в її квартирі говорили те ж саме, проте, ніяку допомогу вона не приймала. Ось так буває, що щирими намірами заслана дорога в пекло. Мені говорили про це, а я не слухала. Зараз на особистому прикладі переконалася, що краще нічого не пропонувати і нікому нічого не підказувати.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page