Я б нізащо не повірила, що моя дитина так зробить. Зараз просто не знаю, як жити, а головне – заради кого і чого? Ніколи не думала, що випадкова зустріч змінить так круто моє життя. Але про все з самого початку.
Я мати одинока. Ростила сина сама. Колись дуже давно мій чоловік залишив нашу родину. Причому він пішов, а проблеми залишилися. І борги також. Наш син народився з певною вадою, яку потрібно було усунути в перші роки життя. Саме в такі часи потрібно об’єднатись і просто докласти усіх зусиль, аби все було гаразд потім. Проте мій чоловік не витримав і пішов.
Я докладала багато зусиль для того, щоб гідно пережити цей час виховувати дитину. Не хотіла, щоб він відчував, що родина не повна і він особливий і чимось відрізняється від інших.
Хоч колишній чоловік і не відмовлявся від сплати аліментів, тільки жити за ці гроші не вийшло б, адже тих триста гривень навіть на оплату елементарного не вистачало. Я працювала у три зміни і все ж змогла поставити сина на ноги.
На даний момент моєму Єгору виповнилося 16 років і нині він відмовився від мене.
Між іншим, колишній чоловік зараз став бізнесменом. У нього справи пішли вгору не знаю, чим саме він заробляє, але видно, що все гаразд. Тому, після їхньої зустрічі, син прийшов додому з новим та сучасним комп’ютером, телефоном і купою одяганки.
І так поступово батько, який залишив сина, став для нього найкращим другом. Через два місяці після того, як тато вперше випадково зустрів нас у місті син узяв та й поїхав до тата на постійне місце проживання.
Певна річ, що батько живе багато, ні в чому собі не відмовляє. Зовсім не так, як ми.
Син телефонує, приїздить, але він змінився. Наш дім для нього тепер уже не рідний і він ніби як з жалем дивиться навколо себе. Коли я щось готую він і їсти не бажає, говорить, що краще “вдома” поїсть і намагається швидше піти геть.
Я втратила сина? Останні шістнадцять років я жила, мов білка в колесі, робила все, аби мій син був здоровим нагодованим одягненим, а тепер що? Заради кого і чого мені жити?
07,12,2022
Головна картинка ілюстративна.
