fbpx
Історії з життя
Я бачила, що чоловік і в шафі щось риється, сумки перебирає, квитки якісь моніторить, але думала, що його вкотре відправляють у відрядження. А виявилося, що ніяке не відрядження, це чоловік у відпустку зібрався. Він уже взяв собі квиток до Туреччини

Чоловік сказав, що втомився від мене і дітей, тому у відпустку він поїде один. На моє обурення, що я взагалі-то теж втомилася і відпочивати нарізно для сім’ї – це ненормально, округлив очі і сказав, що мені нема чого втомлюватися, адже я сиджу вдома, відпочинок з маленькими дітьми це не відпочинок. Напевно, це розлучення.

У нас з чоловіком двоє дітей – сину три роки, донці півтора. Я перебуваю в декреті і кожен день кручусь по господарству і з дітьми. На жаль, бабусі, які могли б мені допомагати хоч у чомусь, живуть далеко і приїздять рідко. А від чоловіка допомоги майже не буває, він багато працює.

Взагалі ми не планували другу дитину, але коли дізналися, що я при надії, чоловік твердо заявив, що будемо народжувати. Обіцялася, звичайно, всіляка допомога і підтримка, але за підсумком він тільки іноді по вихідних сидить з дітьми, щоб я встигала хоч щось по дому.

Жінкам, думаю, пояснювати не варто, що означає “сидіти” в декреті з двома такими малюками. Тим більше, що син дуже вередлива дитина, трохи що не по його, відразу сльози.

Протягом останніх трьох років якось так склалося, що на всі заходи чоловік ходить один. Дітей залишити ні з ким, а брати їх з собою не найкраща ідея, спокою не буде нікому. З таким поворотом я змирилася, хоча і не вважаю це чесним, але заради миру в сім’ї не лаялася з чоловіком. А він взагалі ніякої проблеми не бачить в цьому, ну і що, що він відпочив, адже він працює, а я вдома сиджу.

Зараз діти вже не такі маленькі, ми навіть обговорювали спільний відпустку, але через усю цій круговерть навколо ситуації у світі страшно кудись виїжджати. Чоловік кивав і погоджувався, що їхати зараз ризиковано, можна де-небудь конкретно застрягти, а з двома маленькими дітьми це буде величезною проблемою. Так що все думки про відпустку перенесли на більш сприятливий час. Вирішили, що коли чоловікові дадуть відпустку, з’їздимо до бабусь. Вони онуків побачать, а ми трохи відпочинемо разом.

Тому новина, що чоловік їде у відпустку один мене, культурно висловлюючись, сильно здивувала. Я бачила, що він і в шафі щось риється, сумки перебирає, квитки якісь моніторить, але думала, що його вкотре відправляють у відрядження. А виявилося, що ніяке не відрядження, це чоловік у відпустку зібрався. Він уже взяв собі квиток до Туреччини. Моєму обуренню не було меж.

В руках я себе втримати не змогла. Ну тому що так не робиться, я вдома з дітьми, як прикута, а він на відпочинок до моря. Чоловік же причини для непорозуміння не бачив. У нього відпустка, він бере путівку на десять днів, відпочине, а потім повернеться і ми поїдемо до бабусь. На його думку, мене взагалі все повинно влаштовувати.

Я вважаю, що це не чесно. Запропонувала такий варіант – спочатку на море їде він, я з дітьми, а потім він купує путівку мені, ми відвозимо дітей до бабусь, де він з ними залишається, а я їду відпочивати.

Чоловік округлив очі і заявив, що я втратила зв’язок з реальністю, тому що це він працює, а я вдома сиджу. Тому йому треба відпочивати, і від мене з дітьми в тому числі, а я взагалі-то не втомилася. І яка я мати, якщо готова дітей кинути на нього і бабусь і виїхати. Зозуля я, а не мати.

Тиждень ми не розмовляли, думаю, ясно чому. Я чекала вибачень, але чоловік, як ніби нічого не сталося, зібрав речі і поїхав у відпустку. Я вважаю, що це розлучення, іншого варіанту бути не може, принаймні, я його не бачу.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page