Хочеться якихось емоцій, які за 15 років шлюбу я так і не відчула. В чому проблема? Чи це я стала надто перебірливою, а чоловік просто показує так своє кохання? Іноді навіть подумую про розлучення.
15 років для шлюбу – це немаленький термін. Багато пар за такий час вже встигають розлучитися і знайти собі іншу половинку. Ми ж з чоловіком живемо душа в душу. Правда так здається тільки оточуючим людям, а в реальності все навпаки. Чоловік намагається мені в усьому догодити і часом переходить ту межу, яку не варто переступати. Він може не зважати на свої принципи, але вчинити так, аби мені було приємно. Спочатку мені це дуже подобалося і лестило. Але через кілька років такого розміреного подружнього життя мені почало здаватися, що моя друга половинка більше схожа на безхарактерну людину, з якої можна скрутити все що хочеш. Мене почала дратувати його скрупульозність і увага до дрібниць. Наприклад, чоловік не сяде снідати за стіл, поки вся родина не збереться і не помиє руки. Він може спокійно сам помити посуд, але буде робити це настільки довго, що за цей час я б встигла перемити весь посуд, що є в нашому домі. А все тому, що кожну тарілку чоловік протирає до скрипу – дуже вже він любить чистоту і порядок.
І ось через такі дрібниці мій чоловік перетворився на людину, яка часом просто виводить мене з себе. У нього все настільки правильно, що прямо-таки ні до чого причепитися. Я не пам’ятаю, чи сварилися ми взагалі з чоловіком хоч колись. Мені часом так хочеться виплеснути емоції, погарчати, а він дивиться на мене такими ласкавими очима, що аж противненько.
Дійшло до того, що я навіть подумувала про розлучення. Розповіла це своїй подрузі, а вона і порадила мені не поспішати: «Напиши на листку паперу всі плюси і мінуси твого чоловіка, а потім порівняй їх. Якщо більше позитивних якостей, навіть не думай про розлучення. А якщо ж навпаки – тоді справа твоя».
Я вирішила дослухатися до її поради. Прийшла додому і сіла за список. До числа плюсів я віднесла те, що мій чоловік мегатурботливий. Якщо на вулиці дощ, він обов’язково нагадає мені що треба взяти парасольку. Або, наприклад, хочу з’їсти щось смажене, а через плече чую: «Зайчику, у тебе ж проблеми з животиком, не варто». Також він – шикарний чоловік, добре ладнає з нашими двома дітьми, майже щоранку готує сам сніданок, не розкидає шкарпетки по квартирі і якщо сильно попросити може сам їх випрати. До мінусів чоловіка я віднесла тільки те, що він – занадто ідеальний. І якраз це мене в ньому дратує. Але цей факт швидше треба віднести до моїх мінусів.
Я дійсно стала надто перебірливою. Мені хочеться якогось екстриму, неординарності, а не жити правильним життям за розкладом.
Можливо, це відчуття скоро пройде і все налагодиться? Як же тоді мені жити зараз, коли хочеться просто розірвати чоловіка на шматки через його ідеальність.
Фото ілюстративне.
