Цінуйте і поважайте один одного, дозволяйте рідним мати власні кордони, намагайтеся не порушувати особистий простір один одного!
Я був підкаблучником. Моє слово в родині нічого не значило. Мої діти мене мали ні за що. У мене не було своїх грошей: всю зарплату я віддавав дружині, і грошима розпоряджалася вона, під мудрим керівництвом тещі.
А я просто хотів робити свою дружину щасливою. Поступався в дрібницях, щоб їй було приємно. Заради смачного борщу і відсутності головного болю у шлюбі, я поступався все частіше і частіше.
Я не мав права вибрати ім’я нашим дітям. Я їздив на машині, яка мені не потрібна. Працював на високооплачуваній ненависній роботі. Як я до цього докотився? Коли моя, щаслива від дрібних поступок, дружина перетворилася на тиpана?
Я повинен був випрошувати свої ж гроші на особисті потреби. Так я і жив протягом останніх 13 років. В той день я не хотів йти додому. Ноги самі понесли мене в парк.
– Добродію, вибачте, Ви мені не допоможете?
На лавочці сиділа жінка років 30 з туфлею в руках.
– У мене зламався каблук. Ви не могли б віднести в терміновий ремонт? Я заплачу.
Я так звик не відмовляти жінкам, що взяв туфлю, відніс в ремонт і, дочекавшись ремонту, повернувся назад.
– Дякую! Ви – справжній лицар, не кинули даму в біді. Ось візьміть. Вона простягла мені гроші, я відмовився їх брати.
– Мене Лариса звати. Ходімо, я хоча б пригощу свого рятівника кавою. Ми пішли в кафе, сиділи, розмовляли. Я, вперше за довгий час, відчув себе чоловіком. Ми домовилися зустрітися через тиждень. Так я почав зрaджувaти своїй дружині.
Я перестав звертати уваги на зауваження дружини і тещі, на неповагу дітей. Я з нетерпінням чекав зустрічей з Ларою. Лариса була вдовою, вона одна виховувала дочку. Іноді ми ходили гуляти втрьох. Вони жили небагато, тому я взяв на роботі ще кілька проектів, щоб допомагати коханій жінці. Я зовсім перестав з’являтися вдома, перестав віддавати всю зарплату дружині.
Я просто не помічав її кpиків, думки були зайняті зовсім іншим. Теща відразу зрозуміла, що у мене хтось з’явився. Вона поділилася цими думками з моєю дружиною, але та лише розреготалася: «Та кому він такий потрібен?».
«Такий? Адже вона сама зробила мене «таким». Таким безсловесним, зручним для забезпечення потреб її самої і дітей, яких я не хотів. Я зважився піти від дружини. Залишив їй квартиру, машину і подав на розлучення. Навіть у суді, коли нас розлучали, вона до останнього не вірила, що я налаштований серйозно.
Після розлучення вона плакала. Казала, що все буде по-іншому, що все усвідомила. Було вже пізно. Всі почуття, що я відчував тепер до вже колишньої дружини, вона сама ж і знищила. Діти мене остаточно знeнaвиділи. Вони дзвонили мені тільки тоді, коли треба було щось купити. Мені стало все одно.
Лариса чекає від мене дитину, ми вирішили одружитися. Для всіх родичів я тепер мyдaк, який кинув дружину з 2 дітьми. Ну і що? Зате тепер я – чоловік, а не ганчіpка.
За матеріалами.
Фото – ілюстративне.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook.
