– Сонечко, вона така безпомічна без мене, діти пропадуть, коли я залишу їх самих, бо вона ні їсти приготувати, ні щось людське купити. Гроші мої може за раз викинути на якісь дорожезні продукти. Принести їх в жмені і казати, що от ми заживемо, як олігархи хоч кілька хвилин, коли будемо це все їсти. Ти ж у мене не така.
Звичайно, що я не така і маю бути розуміючою та терплячою, щоб виглядати на фоні не завжди адекватної дружини просто казковою принцесою!
Нарешті дочекалася, коли діти закінчили школу і вже більше не було чого дружині терпіти.
Звичайно, не обійшлося без того, що вона не здогадувалася, що у нього хтось є стільки років, благала залишитися, але Костя вже був налаштований рішуче.
Та й я сказала йому, що теж хочу мати дітей заради яких буду жити, а мій годинник вже тікає давно і не на мою користь.
– Але я більше не хочу дітей, – почав мені казати Костя, – Я вже виріс з того часу, коли діти не давали спати. Люба, це тільки на картинках все гарно і усміхнено, а насправді, ти будеш маля колихати годинами!
– Я хочу і все! А якщо ти цього не хочеш, то можемо й розбігтися, бо нас нічого не тримає!, – я була категорична, бо я й так надто довго чекала, а мені вже тридцять п’ять на носі!
Костя таки зробив вибір на мою користь і ми почали разом жити.
І тут почалися перші труднощі, бо я не дуже розуміла його захцянки, коли ми ще зустрічалися, а тепер це мене просто дратувало! Яка різниця чи рівно розвішані рушники у ванній? Чому я маю ставити зубну щітку з одного боку? Чому він має сидіти на моєму улюбленому місці і я маю готувати каву на всіх, а не як колись, коли він приносив мені її в ліжко?
Але далі пішло гірше, я ніяк не могла стати мамою, як не старалася.
– Бачиш?, – казала я йому, – До чого ти мене до маринував? Тепер все. По моїй мрії! Дуже тобі дякую!
– Може, це на краще, – тішився сам Костянтин, але від мого погляду його радість меркла.
Я йому сказала, що він має дістати гроші на лікування, чого б це йому не коштувало!
– Люба, але я хотів нарешті розслабитися і просто жити, а не пахати, на те, що у всіх жінок виходить природно і безкоштовно, а тобі дати за величезні гроші!
Така позиція мене взагалі не влаштовує! Я чекала, що матиму дитину від нього в законному шлюбі, щоб ніхто малюкові нічим не дорікнув, а тепер я ще й винувата, виходить? Була вірною – не добре, так?
Костя просто перестав бути тим чоловіком, яким я захоплювалася. Лежить на дивані, нікуди не хоче йти, ниє, що все дороге, я готую надто гострі страви і йому від цього зле.
Як я жила з цим чоловіком всі ці роки? Чи він просто прикидався? Виявилося, що з ним і поговорити нема про що у вихідні дні, бо він те не читає, те не слухає, а тепер він просто хоче виспатися.
Колись такого не було, ми могли про щось поговорити, а тепер це не та людина, яку я знала.
Чи може таке взагалі бути, що за кілька місяців людина змінюється так, що ти не можеш її впізнати. Навіть натяки на любимі риси відсутні!
Ми вже розписалися, а я вже про це жалкую. Якщо він буде таким пасивним, коли з’явиться малюк, то навіщо мені такий чоловік.
От тепер думаю чи подати документи зараз, чи тоді, коли таки малюк буде, бо ж на це все треба величезні гроші, яких у мене нема.
Недавно бачила його дружину і зрозуміла, що вертати Костю вона не планує. І як мені тепер бути?
Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
