Я довго стояла дивлячись у порожню коробку все ще не в силах повірити, що у ній абсолютно нічого немає. Перевернула, навіщось поглянула на дно і знову в середину. Ніби гроші повинні були там з’явитись от прямо вже.
Ще вчора до цієї коробки я відправила зарплатню і премію за минулий місяць. Сьогодні повинна була взяти кілька тисяч аби оплатити доньчине навчання англійській, а тут порожньо.
Ну не могли ж зникнути так просто 35 тисяч правда? Вигорнула все із шафи, ніби мали ті гроші із тієї коробочки якось випасти і загубитись серед теплих ковдр і пледів.
— Петь, – набрала чоловіка, – слухай, а куди я вчора гроші поклала?
— Так на місце ж. – сказав той спокійно, – До речі я забув сказати. У Наталі ж ювілей- 30 років. То я взяв гроші їй на подарунок. Вже придбав, завіз матері ввечері подаруємо усі разом.
Я так і сіла. 35 тисяч на подарунок моїй зовиці? То я трудилась голови не підіймаючи увесь минулий місяць для того, аби заробити для чужої людини на що?
— Олено, що за реакція? – здивувався чоловік коли побачив мене заплакану ввечері, – Ти ж знала що у Наталі ювілей. Я тобі казав, що ми із мамою разом будемо подарунок купувати. Ти була згодна, так чого зараз сцени влаштовуєш?
Коли я поцікавилась що саме придбав чоловік і скільки до моїх грошей додала свекруха то почула, що те не має значення:
— Наталя про телефон мріяла. От я й придбав який вона захотіла. – гордо мовив чоловік мені. – Ти ж знаєш, її Дмитро ніколи не витратить на жінку таких грошей, вічно на ній економить.
Я втратила дар мови. То чоловік зовиці шкодує таких грошей дружині. а моєму не шкода зовсім. Звісно, що ж там шкодувати – витяг із коробочки і вперед.
Я рішуче попрямувала до дверей:
— Поїхали будемо повертати до магазину той телефон.
Чоловік стояв і очима кліпав, він не розумів про що то я йому зараз говорю. Йомі і в голову не прийшло, що я можу якось так вчинити.
— Перш ніж робити подібні жести, ти повинен був порадитись, спитати дозволу, зрештою. То була моя зарплатня, моя премія.
— То он як у нас у сім’ї – твоє і моє тепер? Ну звісно, коли ти була в декреті і я один нас годував, то було наше, а як почала заробляти на краплю більше від чоловіка так одразу ж твоє і моє. Так?
— Ніколи твоя сестра не приносила в цей дім чогось дорожчого за 1000 гривень. Свекруха на весілля і то дала аж три тисячі у конверті. З якого б то дива я маю вище голови стрибнути заради цяцьки для Наталі? якщо вже так хочеш подарувати сестрі щось шикарне, то спробуй сам на те заробити. Тут не твоє моє. чоловіче, тут здоровий глузд. У самого он чоботи мокрі, бо протікають і куртці три роки, вже й не гріє. Про це ти не подумав.
Не знаю де взяв, але вже за годину чоловік приніс мені рівно ту суму, що була в коробці минулого вечора. Сам пішов у кімнату і зібрав свої речі.
— Я не буду жити із жінкою яка не має до мене елементарної поваги. Якщо ти зараз мені тицяєш перед очі тим, що заробляєш більше, то далі буде гірше. – і пішов грюкнувши дверима.
Вже ввечері зовиця виставила фото у сімейному колі. Окремо дякувала брату і мамі за прекрасний і неочікуваний подарунок. Якби не знати, що її брату той телефон коштував сім’ї, то можна було б позаздрити ідеальній картинці.
Чоловік так і не повернувся. Більше того, навіть розмовляти зі мною не має бажання. Бачте, я його дуже образила і він уже не бачте нашого спільного майбутнього.
— Ти погарячкувала, доню, – каже мені мама. – Не можна так реагувати, то ж дрібниці.
Але хіба ж дрібниці? скажіть, ви б спокійно до такого поставились би?
Головна картинка ілюстративна.
