Всі роки заміжжя я не відчувала щастя, я була в передчутті щастя. Думаю, мене зрозуміють ті жінки, які вірять в те, що чоловіка можна змінити. От як в казці про красуню і чудовисько. Тобто, ви не лише матимете чоловіка, який буде вас любити, але й буде виконувати всі ваші забаганки, кине все під ваші ноги.
З такими думками я виходила заміж за Сергія, що він сам по собі непоганий, але всі недоліки я виправлю своїм коханням. З недоліків було те, що вже дуже він крутив головою за іншими жінками.
По-правді, ми так і познайомилися, коли він підсів до нас з подругою за столик, наче й до мене залицявся, але очима стріляв навколо. Ми обмінялися телефонами і час від часу зідзвонювалися.
Сергій був дуже ефектним чоловіком, тому мені лестило те. Як на нього дивляться інші і я подумала, що раз так всі його хочуть, то варто брати. Через кілька місяців він зробив мені пропозицію і ми стали жити разом. Я дуже старалася зробити затишок в нашій квартирі, хай і орендованій.
Ми обоє працювали, хоча мені робота не приносила задоволення, мені хотілося мати вже нарешті той світ під ногами, але Сергій ввесь час десь дівав гроші. Мені приходилося позичати в батьків для того аби собі щось купити.
Пройшло більше трьох років і я почала думати про дитину. Сергій був проти, але я наполягала на тому, що ми маємо пройти обстеження.
– Я й так знаю, що не можу мати дітей, – каже він.
– Що? Чому ти мені нічого не сказав?
– А що таке? Вже пройшло кохання, коли таке дізналася?
– Ні, але такі речі треба наперед обговорювати.
Я дуже вже задумалася, нащо мені такий чоловік: грошей багато не заробляє, дітей не матиме, голову крутить в усіх сенсах.
А там і привід знайшовся, бо знайшла в його телефоні переписку і все інше.
Я не розумію, чому все пішло не по плану, адже я робила все від себе залежне аби розкрити чоловіка, надихнути його на результат, підштовхнути до якихось звершень. А все, що я отримала, то того самого чоловіка, який ще й не говорив мені всієї правди. А я стільки витратила на нього часу і зусиль. Всі ці роки я марнувала своє життя і не отримала від того ніякої компенсації, бо ми жили лише на зарплату і ніякого спільного майна не маємо.
Тепер я вже по-іншому ставлюся до ідеї спочатку пожити з чоловіком і зрозуміти який він, ніж отак одразу себе зв’язувати обов’язками, а потім нічого не отримати взамін.
Але мама моя проти цього, вона за шлюб і думаю, що це вона й винна у тому, що втовкмачила мені такі ідеї про чоловіків і обов’язки. Треба все кардинально переглянути і не треба її слухати, вже послухала і що маю? А вона лиш торочить про те аби заробляти на рівні з чоловіком і тоді обоє будуть щасливі. Дивлячись, як вони з татом живуть, то я щось того щастя не дуже й бачу. Але на словах, то все у неї чудово, а як глянути та все пригадати, то й близько нема.
Фото Ярослав Романюк
Автор Ксеня Ропота
