Ми з Олегом одружилися пів року тому і жили в квартирі, яку купила мені мама. Мої батьки зараз за кордоном працюють і купили мені квартиру та будують власний будинок для себе.
Олег їм сподобався. Проте мама Олега, м’яко кажучи, за словом в кишеню не лізла.
– То ви там на чужині, а ваша донька бозна-кого водила в цю квартиру! Ніякого контролю. Хіба так батьки чинять?
Я аж не знала, що сказати, як мені було це чути, але найбільше здивувала реакція Олега – він змовчав.
– Мама моя сказала, що я у них завжди була серйозна і вони на мене покладалися, тому за мене і квартиру вони були спокійні.
Відгуляли весілля і Олег перейшов до мене жити, але я почала помічати, що в квартирі речі не завжди там, де я їх кладу і одного прекрасного дня я застала в своєму домі свекруху!
– Я прийшла до сина, – сказала мені вона, – Маєш звикатися з тим, що він любить матір і шанує, але де тобі таке знати, якщо твої батьки тебе малою покинули.
Я змовчала, бо не хотіла з нею сваритися, а вона це сприйняла як заохочення до дій. Часто щось готувала на моїй кухні, брала все без дозволу і дуже неакуратно всім користувалася, наче навмисно всю кухню так засипала аби я потім пів ночі її мила.
– Олеже, ти б сказав мамі аби вона не приходила! Це мій дім і я тут господиня!
– От що? То я тут ніхто?
– До чого тут ти?
– Якщо ти не приймаєш мою матір, то й мене не приймаєш!
І ось ми так поперечилися, що я вирішила приготувати смачну вечерю і перепросити чоловіка, бо не хотіла аби ми розходилися. Запалила свічки і стала його чекати, закрутився ключ в дверях і на порозі стала свекруха!
– Ой, а чим ти так насмерділа? Свічки? Це не поможе, якщо ти не будеш мене слухати, – каже мені вона.
– Я не буду вас слухати, я доросла жінка і буду робити те, що хочу!
– Хто б сумнівався, що ти така! Підібрав тебе мій син, не знав кого ти сюди водила!
І ось на цю розмову й прийшов Олег і я зажадала аби він негайно вибрав сторону, бо я це терпіти не намірена!
Спочатку він обрав мою сторону і попросив матір віддати ключі від квартири, але далі почав казати, що я маю бути шанобливіша до жінки, яка мені й слова ще доброго не сказала. Я випхала за двері обох.
Вони вартують один одного і я не маю сили годити і тому, і тій. Олег мене довго перепрошував, запевняв, що все зміниться, коли ми знову житимемо разом.
– А де ти живеш, – питаю я його.
– В мами, – він аж здивувався від такого запитання.
– Так от, якщо ти будеш орендувати квартиру і на ній жити, тоді й поговоримо.
Бачили б ви його вираз обличчя, адже він не розумів, чому має жити не з мамою, адже та й смачно приготує і все напрасує та прибере. Думаю, що справа не в мені чи моїй квартирі, їй будь-яка невістка не буде подобатися, хіба знайдеться якась туга на вуха і то під питанням.
Мама мені лише поспівчувала і сказала, що не може мене вберегти від усього і я маю сама робити помилки і їх виправляти. Я ще не надумала чи виправити мені наш шлюб, бо ми офіційно ще разом. Якщо Олег піде від матері і житиме окремо і ми наново будемо будувати стосунки, тоді ще є надія, що ми будемо разом, бо інакше я не бачу сенсу і спілкуватися з його мамою не хочу взагалі ніколи. Хіба не так?
Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
