fbpx
Історії з життя
Я хочу дитину і батьком буде саме моя перша любов. Він ще поки нічого не знає, та й дружина його не зрадіє, але я так вирішила і край. Врешті мені вже сорок і інших кандидатів просто немає

Почну відразу з головного. Мені 40 років. Я успішна в кар’єрі, але самотня в особистому житті. Всі мої, так звані, романи були короткострокові, тому родини не вийшла. Чомусь чоловіки мені траплялися не зовсім такі, які маються на увазі під самим цим визначенням. Точніше сказати, всі намагалися прилаштуватися поруч з вдалою і забезпеченої жінкою.

Тепер, коли я нарешті досягла висот зрозуміла, що все потрібно робити вчасно. Йдеться про моє перше кохання, коли ми обидва були ще бідними студентами. Мій хлопець був найпрекраснішим і самим люблячим на всьому білому світі. Ми зустрічалися з самого першого курсу. Обидва були іногородні, тому і жили в одному гуртожитку. Це були найщасливіші роки в моєму житті. Але, на мій превеликий жаль, це я зрозуміла лише зараз, коли підійшла до цього життєвому рубежу, а по життю залишилася одна.

Після закінчення університету, коханий запропонував одружитися і далі бути разом. Але мені захотілося чогось більшого, а не пелюшок і сорочечок. Ну і ось я одна.

А він через кілька років одружився і тепер у нього прекрасна сім’я. Двоє діток. Все як у людей. А я, скільки не намагалася, але другого такого так і не знайшла. Напевно, правду кажуть, що спочатку потрібно заповнювати банку основними каменями, а потім вже засипати простір, що залишився дрібною фракцією.

Кілька місяців тому, після випадкової зустрічі з університетською любов’ю, до мене в голову прийшла думка, яка ні на хвилину тепер мене не покидає. Я хочу мати дитину від нього!

Йому я ще нічого не говорила. Проговорилася мамі. Адже мені більше ні з ким порадитися. На що вона мені сказала, що я взагалі розум загубила. Яка дитина?! Та ще й без батька !!! Загалом, мама мене не зрозуміла. А як мені далі жити ?! Я кожен день повертаюся в квартиру, в якій мене ніхто не чекає. До недавнього часу я цього, якось і не помічала. А зараз стало порожньо! Порожньо до глибини душі.

Я вирішила для себе однозначно мати дитину тільки від нього. Я знаю, який він надійний, який він вірний і мужній. Якщо у мене це вийде, тоді я буду найщасливішою жінкою на світі. Як я це зроблю ?! Не знаю. Але зроблю!

А у мене немає вибору. Кандидатів в потенційні батьки як такі відсутні. Дитину від першого зустрічного я не хочу. А ось від колишнього коханого просто мрію. А раптом у нас потім щось вийде ?! Я розумію, що це не правильно. Але з іншого боку, життя така штука, що не можна нічого передбачити і щось планувати. Якщо вже судилося, то іншого варіанту не випаде. Чи не так?

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page
facebook