Я в тому віці, коли корчити з себе принцесу вже якось не комільфо. Ні, я не приховую, що мені сорок один рік, розлучена і маю двох дітей. Вже п’ять років я стараюся знайти собі чоловіка, а дітям гідного батька, але все ніяк не виходить. То не трапляється мені ніхто, а, коли трапляється, то наче все йде добре, а потім різко на спад. Чому так – вже тепер для мене не загадка, але тоді це мене дуже дивувало.
Є у мене подруга Надія, яка теж посилено шукає чоловіка, вона не була заміжня, дітей не має, тому має купу часу аби тримати себе в формі та вишукувати чоловіків.
Вона дуже за собою слідкує, адже на кого ще буде витрачати кошти, як не на себе кохану. Своє житло має від батьків, заробляє непогано, смачно готує, гарна. чому вона не має стільки років чоловіка – теж була для мене загадка, до тієї події.
Ми часто зустрічаємося, можемо разом йти з роботи і зайти в магазин та йти до мене, взявши щось смачненьке та теревенити до півночі. Надя дуже любить, як я куховарю.
– Мені шкода манікюру, щоб я отак те все мила та чистила, – пояснює вона таку прихильність до моїх дерунів, – а вони в тебе просто божественні.
І ось цього разу ми прийшли в супермаркет, почали вибирати продукти, я наскладала повен кошик і вже стали ми в чергу, попереду був доволі симпатичний чоловік без обручки, тому Надя намагалася сміятися своїм мелодійним сміхом без підхрюкування, як зазвичай.
І ось я згадую, що забула туалетний папір. А мої діти його геть не економлять, таке враження, що пів рулону мотають на раз. Що я буду ту одну пачку брати, то я взяла цілий блок та стала біля Наді, до якої вже обертався той чоловік і підморгував.
А далі Надя дивиться на папір у мене в руках і різко переходить в другу чергу. Я не зрозуміла, що сталося, бо ось жартувала, а тут вже й нема.
Але чого я буду за нею йти, як вже черга моя буде за тим чоловіком.
Я розплатилася, блок паперу під одну паху, пакет в руку, сумку на плече і шукаю поглядом Надю.
Нема.
Я з магазину оглядаюся – нема.
Що за дивина?
Пішла я додому, бо їй передзвонити вже не мала руки, а вона мене під під’їздом чекає, вся аж розчервонілася.
– Не дивно, що в тебе чоловіка нема, – каже вона мені, – як так можна себе вести?
– Ти про що?, – я жалі нічого не розуміла.
– Ти з дикого краю? Як можна брати туалетний папір та нести як той прапор і ще й такої низької якості?
– Що?
– Що-що? той чоловік вже готовий був взяти мій телефон, як тут ти зі своїм папером.
– Надю, всі люди папером користуються. Що не так.
– Ні, люба моя, як ти хочеш вийти заміж, то ти не користуєшся папером. У тебе немає волосся де не треба, у тебе завжди усмішка на обличчі і ти ніколи не втомлена.
– І повітря не псуєш.
– Тим більше.
Звичайно, що я не буду з нею щось виясняти, її вже не переконаєш. Але принаймні мені тепер зрозуміло, як почувають себе чоловіки, коли одна жінка не користується папером, а інша має волосся над губою. Тут в будь-якого чоловіка з критичним мисленням буде збій в програмі.
І як вижити в світі, де зморшок не має бути, проблем так само, ти маєш виглядати на мільйон, отримуючи десять тисяч зарплати? От поясніть мені, будь ласка.
Фото Ярослав Романюк
Автор Ксеня Ропота
