Я коли прийшла і побачила ту картину, так із рук виронила все, що тримала. Синочок мій рідненьки! Ну хіба так можна? Зовсім вона тебе не шкодує. Не витримаю більше такого ставлення до своєї дитини. Мабуть, доведеться забирати звідси від гріха по-далі.
Син мій оженився три роки тому. Свати їм на весілля ключі від квартири вручили. Я вже грішним ділом і зраділа, але потім дізналась, що там документи і досі на свасі, то мій оптимізм зник одразу. Казала сину. аби він не надто там перенапружувався біля чужого, але син робив ремонт і обставляв житло практично сам якщо посудити, бо ті бригади що вони наймали не надто хорошими спеціалістами були. Що не прийду а він як не з шурупокрутом у руках біля них, так сміття будівельне виносить з ними.
До появи онука все було тихо-мирно, хоча невістка моя часто невдоволена була тим, що син мій усе ніяк роботи не знайде. Але я його захищала завжди. Поясніть. нащо триматись за крісло в офісі, якщо він один, бідося. тягне усю роботу на собі. Колеги самі ні палець-об-палець, а от син мій мусив усе замість них робити.
Ну, або ось. остання робота, так туди їхати годину. То що, йому о шостій вставати тільки тому що там зарплата двадцять тисяч повинна була б буи? А здоров’я. Не вистачить ніяких грошей. аби його потім поправити. Я сама йому сказала, що даватиму на життя. тільки хай іде звідти.
Як тільки невістка відчула, що вона при надії, так і почалось. Спілкуватися із нею стало просто неможливо. Я намагалася не реагувати на її слова, але не завжди виходило. Бачте, вона була вкрай невдоволена тим, що чоловік звілнився із роботи. Говорила, що він тепер повинен не про себе, про дитину і жінку думати. Ага! А вона про нього думає, як таке каже?
І тут ще на тобі на голову. Не одне, одразу двоє з першого ж разу. Готувати вона не могла, бо їй зле ставало. Підлоги мити не могла, бо незручно. Ось так. Уявіть, мій син і підлогу мив і макарони собі варив. Добре, що я їжу в судках носила, а то не знаю. що й було б.
Коли з’явились діти, невістка забула взагалі, що вона дружина. Вона поринула в материнство, а весь домашній клопіт ліг на плечі мого сина. Я в їхні справи не втручалася, але не схвалювала такого підходу. Мало того, що син на роботу мусив ходити, так ще й жіноча робота була на ньому.
А вчора я приходжу, дивлюсь, а він один гуляє із коляскою. малюки вередують, а він коло них сам один. Питаю. де ж мама. а він каже, що та ніч не спала і тепер він вийшов на прогулянку, аби вона відіспалась.
Тобто, він відробив вісім годин на роботі, прийшов, сам собі пельмені зварив, та ще й пішов на двір із дітьми гуляти, а вона спить?
Я б уже давно свого синочка звідти забрала. бо душа не на місці, але він не хоче йти. Уявіть. Говорить. що людить діток і дружину. більше того, він почав під її сопілку танцювати, бо й мене слухати не хоче. Каже, що я нічого не розумію і не бачу.
Я? Я нічого не бачу і не розумію.? Його найрідніша людина у світі?
Дуже хочу сина свого урятувати від усього того де він нині опинився, але не знаю як. Він перестав мене чути і прислухатись.
Може хто був у подібній ситуації. порадьте, як бути мамі?
13,03,2023
Головна картинка ілюстративна.
