Вісім років ми з Леонідом у парі прожили. За ці роки ми багато пройшли, і коли нарешті вирішили взяти квартиру на виплату, я думала, що це новий етап у нашому житті — період спільної відповідальності, коли ми обоє працюємо над спільною метою.
Ми довго збирали на перший внесок, відмовляли собі у відпустках, дорогих речах і навіть у простих задоволеннях. Я шила на замовлення, підробляла ночами, а чоловік брав додаткові зміни на роботі.
Усе заради того, щоб мати власний куточок, не платити орендної плати не залежати від господарів квартири. Коли ми підписали договір і почали виплачувати кредит, я зітхнула з полегшенням: тепер усе це не марно, тепер у нас є свій дім.
І от нещодавно я дізнаюся, що мій чоловік, не порадившись зі мною, придбав собі до зимових свят подарунок – мотоцикл. Мотоцикл!
Коли я побачила його на стоянці біля будинку, то спочатку не повірила. Думала, що це чийсь чужий транспорт, а Леонід так жартує зі мною.
Але ні, це був його “новий друг”. Чоловік радісно показував мені блискучу техніку, розповідав про потужність двигуна і знижки, які він отримав.
Я ледь стрималася, щоб не влаштувати сцену прямо там. Почекала, поки ми піднімемося в квартиру, і тоді вже не витримала:
— Як ти міг? Ми ж тільки-но взяли квартиру на виплату! Ми ледве зводимо кінці з кінцями, а ти витрачаєш гроші на мотоцикл!
Він почав виправдовуватися, мовляв, завжди мріяв про мотоцикл, знайшов гарну пропозицію, не міг упустити шанс.
— Але ж у нас кредит! — не вгавала я. — У тебе є машина, якою ти користуєшся. Навіщо тобі ще й мотоцикл?
Чоловік знизав плечима:
— Я багато працюю останніми роками. Це моя мрія, я теж маю право на щось для себе. Хіба не заслужив?
Мене це розлютило. Виходить, ми разом зібралися в подорож до мети, але він вирішив зупинитися на половині шляху й витратити частину ресурсу на те, що йому хочеться. А я? Мої мрії й бажання? Усе це відкладалося на потім, бо я думала, що ми працюємо на спільний результат.
Через кілька днів прийшла свекруха. Вона завжди підтримує сина в будь-яких його рішеннях, але цього разу її аргументи вразили мене до глибини душі.
— У чоловіка повинні бути свої іграшки, — заявила вона, сівши за наш недорогий стіл. — Ви працюєте, економите, але жити теж треба. Нехай радіє, що собі придбав.
Я мовчала, але всередині мене все кипіло. Не тільки від слів свекрухи, а й від несправедливості. І тоді я вирішила, що теж зроблю щось для себе.
Я давно мріяла про оверлок. Для тих, хто не знає, це спеціальна швейна машина, яка дозволяє професійно обробляти краї тканини. Я шию на замовлення, і цей апарат значно полегшив би мою роботу.
Але я весь час відкладала покупку: дорого, є важливіші витрати. А тут якраз перед святами натрапила на акцію. Я зважилася й купила його.
Коли чоловік побачив оверлок, він лише знизав плечима. Не сказав ні слова. А от свекруха не змусила себе чекати. Наступного дня вона влетіла до нашої квартири, навіть не знявши пальто, і почала вичитувати:
— Це що ще за витрати? У вас же кредит! Як ти могла стільки грошей витратити? Ніякої відповідальності, тільки гроші тринькати!
Я дивилася на неї й ледь стримувалася. Але й не могла мовчати.
— А що може бути кориснішого, ніж річ, яка допомагає мені заробляти? — спокійно запитала я. — Це ж не мотоцикл, який тільки витрачає гроші.
Свекруха аж почервоніла від такого порівняння.
— Мотоцикл — це зовсім інше, — почала вона. — Це його мрія, це для душі.
— А оверлок — це моя мрія, — не дала договорити я. — І, на відміну від мотоцикла, він не просто для душі. Я працюю на ньому, заробляю. І якщо ваш син може дозволити собі мрію, то чому я маю відмовлятися від своєї?
Свекруха ще щось бурмотіла про те, що “жінка повинна думати про дім”, а я дивилася на неї й думала: чому її сину можна мати іграшки, а мені — ні? Чому мої мрії мають відкладатися на невизначений час, коли він може дозволити собі витратити гроші на те, що приносить задоволення лише йому?
Зрештою, свекруха пішла, обурено грюкнувши дверима. Чоловік спочатку намагався щось сказати, але я зупинила його:
— Ні, цього разу мовчати не буду. Якщо ти можеш витрачати гроші на свою мрію, то я — на свою. Ми обоє працюємо, і обоє маємо право на те, щоб щось приносило нам задоволення.
І знаєте що? Оверлок став моїм найкращим придбанням за останні роки. Він допомагає мені шити швидше й краще, я навіть змогла взяти більше замовлень.
А мотоцикл. Мотоцикл стоїть у гаражі. Чоловік проїхався на ньому кілька разів і сказав, що зараз холодно, а влітку буде краще.
От я думаю, яку іграшку він захоче собі наступного разу? А порадиться зі мною перед покупкою, як думаєте?
Головна картинка ілюстративна.
