fbpx

Я людина адекватна і спокійна, тому просто не розумію, що саме тоді на мене найшло. Мов, туман якийсь очі застелив, по іншому і не скажеш. Ну… Виговорилась я від душі. Все що накипіло їй висловила. Повністю. Але ось у чому справа: чоловік саме у дім тоді зайшов

Ми з Ігорем у шлюбі вже шостий рік і ми ніколи не мали негараздів. Чи то мені так пощастило створити сім’ю з людиною, яка мені повністю підходить, чи що. Але факт залишається фактом – ми у щасливому шлюбі.

Справа в іншому. Три роки після шлюбу ми жили у орендованому житлі, накопичували на своє. Ну а потім купили собі хату недалеко від міста. Машина є, чому б не жити поза міським пилом і шумом. Тоді ж і зробили новосілля. Було у нас в гостях дуже багато друзів, а також мама чоловіка. Мама його щойно приїхала, одразу почала роздавати поради, що і як, де робити. Я постаралася поставитися до цього адекватно. Тобто, розуміючи, що людина добра бажає своїми порадами. Тому, навіть спочатку говорила спасибі. Через тиждень свекруха поїхала до себе. А мешкає вона за 100 кілометрів від нас.

Не минуло й місяця, як свекруха знову приїхала і знову зі своїми порадами та вказівками. Дійшло вже до того, що готувати їжу, яку я сама хотіла, я не могла. Навіть прокинутися, коли мені зручно, я не могла. Свекруха час від часу розповідала, що готувати, коли прокидатися. Мене це почало неабияк напружувати. Тим більше, що вона жила в нас цього разу цілий місяць. Але я мовчала. Потім вона поїхала, а я при надії була. Дитина з’явилась за півроку. І тут почалося пекло.

Свекруха приїхала до нас знову, допомагати онуці на ноги ставити, як вона казала. Що не день — її розповіді, що і як робити, ніби я і не мама зовсім а при ній помічниця.

Я людина адекватна і спокійна, тому просто не розумію, що саме тоді на мене найшло. Мов, туман якийсь очі застелив, по іншому і не скажеш. Ну… Виговорилась я від душі. Все що накипіло їй висловила. Повністю.

Але ось у чому справа: чоловік саме у дім тоді зайшов. Тобто він почув ту тираду, але не був присутній тоді, як усе почалось. А його мама узяла та й розплакалась до всього.

Тепер я на межі розлучення, чи може вже розлучена, адже чоловік зі мною не проживає. він тоді мовчки узяв свою маму сів у машину і поїхав геть. три місяці минуло, а він крім щомісячної грошової допомоги ніяких контактів зі мною не підтримує.

От як же мені тепер бути? Я його люблю, ми створили родину і розлучитись через що? Смішно просто…

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page